VII ВСЕРОСІЙСЬКИЙ КОНГРЕС "ЗДОРОВОЕ ПИТАНИЕ НАСЕЛЕНИЯ РОССИИ"

12—14 листопада 2003 р. у м. Углич (РФ) відбувся VII Всеросійський конгрес "Здоровое питание населения России". На конгресі з доповідями виступили:
- директор Інституту харчування РАМН, акад. РАМН В.О. Тутельян ("Концепція оптимального харчування";
- заст. директора Інституту харчування, чл.-кор. РАМН, проф. М.М. Гаппаров ("Актуальні проблеми нутригеноміки і протеоміки");
- д-р мед. наук А.К. Батурін ("Харчування населення Росії: соціальні аспекти");
- А.В. Васильєва, Н.В. Анікіна ("Методичні підходи до оцінки харчового статусу");
- Є.Р. Бойко ("До питання стану харчування в умовах Європейської Півночі на сучасному етапі");
- В.С. Волкова із співавт. ("Високе споживання кухонної солі — головна причина артеріальної гіпертонії у Росії");
- Г.Є. Воробйова ("Питання оптимізації індивідуального харчування");
- Н.Ю. Гузлінова із співавт. ("Можливості використання методу "Євродієта" у повсякденній амбулаторній практиці");
- В.А. Доценко і Л.В. Мосійчук ("Сучасні аспекти лікування ожиріння");
- В.Н. Дунаєва із співавт. ("Забезпечення радіаційної безпеки харчових продуктів");
- В.А. Зубцова із співавт. ("Оцінка механізму біохімічної дії харчових цукрозамінників");
- О.Б. Іванченко із співавт. ("Генотоксичні властивості мікотоксинів фумонізинів групи В");
- А.В. Істоміна ("Гігієнічні проблеми харчування різних груп населення Центрального району Росії");
- Л.І. Каламкарова із співавт. ("Про проблеми взаємодії нутриєнтів при створенні БАД і функціональних продуктів харчування комплексного складу");
- В.В. Карцева, Л.В. Бєлова ("Про нормативи харчових продуктів за мікробіологічними показниками");
- Ю.А. Лисікова ("Принципи і методи оцінки харчового статусу людини") та ін.

Згідно з думкою акад. В.О. Тутельяна, останнім часом дуже важливим результатом епідеміологічних досліджень фактичного харчування і здоров`я населення в різних країнах є відкриття раніше невідомих факторів їжі, які сприяють підвищенню якості життя, зміцненню здоров'я і зменшенню ризику розвитку багатьох захворювань. Ці дані дали змогу обґрунтувати необхідність значного розширення переліку, якщо не есенційних, то важливих факторів їжі за рахунок т. зв. харчових, мінорних біологічно активних компонентів (біофлавоноїдів, індолів, фітостеролів, ізоціанатів та ін.) Тепер на основі результатів епідеміологічних, лабораторних та клінічних досліджень встановлено т. зв. безпечні та адекватні рівні добового споживання з раціоном харчування таких раніше не нормованих мікронутриєнтів, як хром, ванадій, кремній, нікель. Проводяться інтенсивні дослідження з визначення оптимального середньодобового споживання з раціоном алюмінію, брому, кадмію, германію, літію, рубідію та ін. Є усі підстави вважати, що після розшифрування фізіологічних функцій, шляхів біотрансформації та молекулярних механізмів дії цих мікронутриєнтів для деяких із них буде доведена есенційність для людини, і вони будуть внесені у формулу оптимального харчування.

Значну увагу привертають біологічно активні компоненти харчових і лікарських рослин, т. зв. хемопротектори та хемопревентори, які сприяють забезпеченню захисно-адапційних можливостей організму. Дослідники ще далекі від визнання незамінності для людини таких сполук і, зокрема, від встановлення величин фізіологічних потреб у них. Але все більше наукових фактів свідчить про необхідность збагачення раціону цими речовинами (фітохемопротекторами). Академік РАМН В.О. Тутельян вважає, що в основі сучасних уявлень про здорове харчування повинна знаходитися розроблювана ним концепція оптимального харчування, яка передбачає необхідність і обов'язковість повного забезпечення потреб організму не лише в енергії, есенційних макро- і мікронутриєнтах, а й цілій низці необхідних мінорних харчових компонентів раціону, перелік і значення яких поки що не можна вважати до кінця встановленими.

Формула їжі людини третього тисячоліття — це постійне використання в раціоні, поряд з традиційними харчовими продуктами, продуктів із генетично модифікованих джерел (із поліпшеними поживними якостями і підвищеною харчовою цінністю), продуктів із заданими властивостями (т. зв. функціональних продуктів, збагачених есенційними харчовими речовинами і мікронутриєнтами) та біологічно активних добавок до їжі (концентратів мікронутриєнтів та інших мінорних харчових біологічно активних речовин).

В.О. Тутельян вважає, що ми стоїмо лише на початку цього нового й перспективного напряму нутриціології. У той же час до дуже ефективних практичних аплікацій цього напряму слід віднести галузі харчової та фармацевтичної промисловості, які виробляють різні види т. зв. функціональної їжі та БАД.

Член-кореспондент РАМН професор М.М. Гаппаров у своїй доповіді сповістив, що в медичній науці створена нова концепція — нутригеноміка, яка дозволяє розшифрувати аліментарно залежні хвороби людини. Крім спадкових захворювань, пов'язаних із дефектом генів, існує великий клас захворювань, пов'язаних із порушеннями регуляції експресії генів — посттрансляційної модифікації білків за рахунок факторів харчування. При цьому нутриєнти є провідними зовнішніми факторами дії на усі процеси експресії генів, що є предметом дослідження нутригеноміки і загалом усієї нутриціології. Якраз харчові речовини є регулюючим фактором вмісту різних білків у клітині через регуляцію генної експресії, функціонування РНК і часу життя РНК. Для подальшого розвитку цього розділу біохімії харчування важливим є вивчення конкретних механізмів модифікації індивідуальних білків під впливом харчових речовин.

Згідно з даними доктора мед. наук А.К. Батуріна, результати епідеміологічних досліджень стану харчування населення Росії дозволили виявити значну регіональну різницю у споживанні хліба, овочів і фруктів (споживають менше 300 г у день), вживання м'ясних продуктів і молока залежить від рівня доходів. Основу харчування Росії становлять хлібопродукти, цукор та кондитерські вироби, м'ясні продукти та страви з картоплі. Середня енергетична цінність добового харчового раціону росіян за останні роки в усіх вікових групах істотно не змінилась, а середні величини споживання білка відповідають рекомендованим величинам у всіх вікових групах. У 1996—1998 рр. мало місце істотне зменшення вмісту жиру в раціонах усіх вікових груп. Тепер його споживання вище рекомендованих величин (більш як 32% калорійності раціону). Максимальна поширеність ожиріння спостерігається на півдні, а мінімальна (9% у чоловіків і 22% у жінок) — на сході. Зменшений зріст, що свідчить про хронічний дефіцит у харчуванні, найчастіше зустрічався у дітей раннього віку. У найбідніших сім`ях діти з ознаками гострого та хронічного недоїдання виявлялись у 2—3 рази частіше.

У доповіді В.C. Одинцова "Поширеність порушень харчової поведінки" сповіщалось про значне збільшення кількості хворих із порушеннями харчової поведінки в багатьох розвинених країнах, наслідком чого є виникнення численних аліментарнозалежних захворювань. Зміну харчової поведінки у людини психіатри й психотерапевти розглядають як одну із форм порушення психосоціальної адаптації і відносять до соціально прийнятних видів харчової адиктивної (залежної) поведінки. Ця форма адикції, на відміну від інших її проявів (наркоманія, алкогольна, тютюнова залежність), не є небезпечною для навколишніх, але у той же час є важливим фактором ризику тяжких захворювань і зниження тривалості життя. До тяжких порушень харчової поведінки відносяться вечірнє невротичне переїдання, нервова булімія, синдром компульсивної нічної їди, гіперфагічна реакція на стрес та ін. Поширеність у популяції компульсивного типу харчової поведінки становить 6%, серед хворих на ожиріння — 19—25%, синдрому нічної їди — 1%.

Ранні форми порушення харчової поведінки більш поширені. Ця проблема має важливе гігієнічне значення, але вивчена недостатньо. Автор виділяє три форми порушення харчової поведінки: емоціогенну, екстернальну й обмежувальну. Емоціогенна форма характеризується прийомом їжі при емоційному дискомфорті (тривога, хвилювання, погіршення настрою та ін. Основою розвитку цього типу порушень є дисфункція обміну моноамінів, перш за все серотоніну. Екстернальна форма характеризується таким станом, коли зовнішні стимули до прийому їжі (вигляд, запах страв та ін.) переважають над внутрішніми потребами. Обмежувальна форма характеризується свідомим контролем за прийомом їжі з метою зменшення маси тіла. За даними автора, різні форми порушення харчової поведінки спостерігались у 31,9% обстежених осіб, найчастіше у менеджерів та робітників. Серед студентів найчастіше спостерігалась екстернальна форма харчової поведінки (13,6%). Емоціогенна та обмежувальна форми найчастіше зустрічались у людей віком 40—59 років. При розробці програм навчання принципів здорового харчування слід враховувати вказані особливості.

Професор І.Н. Аксюк зі співавторами в доповіді "Харчова продукція за новою технологією — генетично модифіковані джерела" повідомили про збільшення площ для вирощування трансгенних культур у Росії. Так у 1996 р. вони становили 1,7 млн. га, а в 2002 р. — 68,7 млн. га. Активне використання методів генної інженерії у галузі виробництва харчової продукції привело до появи продуктів та компонентів їжі, одержаних з генетично модифікованих джерел, яким надані нові властивості: стійкість до пестицидів, шкідників, хвороб, несприятливих факторів навколишнього середовища та поліпшення їх харчових та смакових якостей.

Рівень впровадження в практику сільського господарства генетично модифікованих культур на рубежі ХХ та ХХІ ст. є безпрецедентно високим. Тепер створено й дозволено для використання в харчуванні населення США, Канади, Аргентини, Японії, країн Європейської співдружності кілька десятків трансгенних сільськогосподарських культур, серед яких соя, картопля, кукурудза, цукрові буряки та ін.

Збереження безпеки продовольчої сировини та харчових продуктів є одним із найважливіших і пріоритетних напрямів державної політики в галузі здорового харчування. Реалізація цього напряму вимагає створення й удосконалення законодавчої, нормативної та методичної бази, максимально гармонізованої з міжнародними вимогами.

Безпека генетично модифікованих продуктів — ключовий фактор, який визначає можливість їх широкого використання в харчуванні людини, оцінюється на кількох етапах їх розробки й експертизи. Нині в Росії розроблена система оцінки якості й безпеки харчової продукції, одержаної із генетично модифікованих джерел, у відповідності з якою кожне джерело, що надходить на продовольчий ринок Росії, підлягає санітарно-епідеміологічній експертизі в трьох напрямах: медико-генетичному, технологічному та медико-біологічній оцінці, яка здійснюється провідними науковими центрами Російської Федерації.

Дотепер пройшли цикл усіх необхідних досліджень і одержали дозвіл для реалізації населенню та використанню в харчовій промисловості 11 генетично модифікованих сільськогосподарських культур (соя, кукурудза, цукрові буряки та ін.). В Росії налагоджений пострегістраційний моніторинг за харчовою продукцією з генетично модифікованих джерел, оснований на експертизі супровідної документації на продукт та виявленні чужорідної ДНК методом полімеразної ланцюгової реакції.

Проблемі БАД присвятили свої доповіді Є.В. Казімов, Л.Є. Мальцева, А.В. Кір'янов, Т.В. Кисельова, Г.Н. Крижановський, А.А. Немцева, Я.Б. Новосьолов, Н.Ю. Горбачова, І.В. Саноцький, Г.А. Семенова, Є.П. Серебрянський, А.Н. Стенін, А.Н. Суворова, О.С. Гармакова та ін.

На конгресі обговорювались сучасні принципи дієтичного харчування, зокрема, хворих на туберкульоз, хронічні патології печінки, гастроентерологічні, серцево-судинні захворювання, цукровий діабет та ін. Обговорювались проблеми щодо ентерального зондового харчування хворих з опіками, дітей, хворих на фенілкетонурію, хронічний гастродуоденіт, алергічних хворих, при ендемічних захворюваннях щитовидної залози, при синдромі подразненого кишечника і виразкової хвороби.

У доповідях висвітлювались такі питання:
- харчування дітей різного віку (Т.С. Козочкіна, Н.Г. Єршова, Ш.К. Курбанова, В.Р. Кучма, Н.К. Перевощикова та ін.);
- наукове обґрунтування нормативів фізіологічної потреби дітей у харчових речовинах та енергії (Х.Х. Ловінський, Н.В. Цемборевич);
- якість дитячих молочних сумішей (Т.А. Левченко, А.Н. Лілішенцова, В.К. Поляков та ін.);
- створення нових видів кисломолочних продуктів для дитячого харчування (Н.В. Ніконова, Є.П. Баршиніков, А.А. Новокшанов та ін.);
- мікотоксикологічний моніторинг зернової продукції;
- збагачені харчові продукти (А.А. Корольов, С.Т. Метельський, В.А. Мещерякова, М.П. Могильний, А.В. Молокова, В.В. Садовой, В.Б. Спіричев, Л.М. Шатнюк та ін.);
- забруднювачі харчових продуктів хімічної та біологічної природи — нітрозосполуки, мікотоксини, пестициди, оцінка їх мутагенної активності (Ю.А. Коханова, С.А. Хотімченко, А.Н. Лаврентьєв, В.Н. Ракитський та ін.);
- особливості комплексного регіонального нормування (Ю.А. Рахманін та ін.).

Певна частина доповідей стосувалась перспектив реалізації концепції державної політики в сфері здорового харчування, оптимізації державного санітарно-епідеміологічного нагляду за харчуванням населення у різних регіонах Росії (Г.Г. Онищенко, В.А. Петров, Е.І. Новосьолова, Є.І. Прахін).

Значне місце займали доповіді, присвячені використанню харчових добавок — цукрозамінників, натуральних барвників, антиоксидантів; виявленню способів фальсифікації харчових продуктів.

Ряд доповідей присвячено харчуванню військовослужбовців (В.А. Майдан та ін.), студентів (І.П. Овчиннікова, Є.С. Парамонова та ін.), медичних працівників (І.П. Овчиннікова), та інших галузей, зокрема целюлозно-паперової індустрії (Н.Н. Потоліцина), а також учнів хореографічних училищ (С.Л. Сафонова, О.І. Семенова), вагітних жінок (М.В. Семенова та ін.). Висвітлювалося питання поширення основ раціонального харчування серед населення, зокрема серед молоді (В.І. Корюкін, Л.П. Волкотруб).

У роботі VIII Всеросійського конгресу взяли участь учені України (В.Н. Корзун, М.П. Гуліч, Л.Ю. Арсеньєва), Бєларусі (Л.А. Мельникова, В.І. Мурох, А.Г. Мойсейонок), Казахстану (Ш.С. Тажибаєв, Л.І. Каламкарова, О.К. Мукашева та ін.).