ВИЛУЧЕННЯ НЕЯКІСНИХ ТА НЕБЕЗПЕЧНИХ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ СПЕЦІАЛІСТАМИ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СТАНЦІЇ

Г.М. Шевченко, І.П. Козярін, Н.В. Шуляренко

Рівненська обласна санітарно-епідеміологічна станція, м. Рівне
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ

SUMMARY. This article deals with the problem questions concerning the usage of the active legislation in practical activity by the active legislation in practical activity by the bodies of Rivne region state medical epidemiological service by the withdrawal of the dangerous and of low quality foodstuffs. It also deals with the problems of the interaction with other state bodies and it contains suggestions concerning the improvement of this interaction.

В останні роки у нашій державі спостерігається поліпшення якості та безпеки вітчизняних харчових продуктів за мікробіологічними показниками та зменшення кількості продукції, яка не відповідає санітарно-гігієнічним нормам. На жаль, у Рівненській області ці показники мають тенденцію до зниження лише за останнім показником.

Так, у 2002 р. кількість продукції, яка не відповідала санітарно-гігієнічним нормам, становила 5,7%, 2001 р. — 6,8, 2000 р. — 6,5, 1999 р. — 8,8, 1998 р. — 7,1%, а забрудненість за мікробіологічними показниками відповідно 5,3; 4,8; 4,8; 5,0; 1,6. При цьому як перша, так і друга група показників перевищують середні по Україні.

У зв'язку із цим в області щорічно активізується робота з метою недопущення до реалізації неякісної продукції. Наприклад, у 1998 р. з реалізації було вилучено 21,297 т неякісних продуктів, 1999 р. — 33,432, 2000 р. — 6,323, 2001 р. — 247, 193, 2002 р. — 9,467 т.

У своїй діяльності по вилученню харчових продуктів спеціалісти санітарно-епідеміологічної служби керуються такими законодавчими документами:
- Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" № 4004-XII від 24.02.94 р. (ст. 42);
- Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" № 771/97-ВР (ст. 4,5,6 із змінами від 24.10.02 № 191-IV);
- Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" № 1393-XIV від 14.01.2000 року;
- Постанова Кабінету Міністрів України від 24.01.2001 року № 50;
- Інструкція "Про порядок вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров'я продуктів харчування, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів", затверджена наказом МОЗ України № 68 від 14.04.1995 року;
- іншими нормативними актами.

Протягом 2001—2002 р. в Рівненську обласну санепідемстанцію неодноразово зверталось керівництво управління податкової міліції державної податкової адміністрації в зв'язку з тим, що їхніми співробітниками затримувався автотранспорт, який перевозив харчові продукти, переважно м'ясопродукти, без відповідних документів, що підтверджують їх якість та безпеку, а також реквізити виробника.

На основі протоколів огляду місця події працівники податкової міліції вилучали затриману продукцію, а також супровідні документи, складували продукцію в холодильниках, після чого звертались до санепідемслужби з пропозицією щодо проведення санітарно-епідеміологічної експертизи вказаної продукції з метою вирішення питання про можливість її реалізації.

При цьому власник вилученої продукції в більшості випадків залишався невідомим, а продукція вилучалась у водія, який її перевозив. Податкова супровідна документація (накладні, свідоцтва, тощо) на вилучену продукцію була наявна. Таким чином, працівники податкової міліції її вилучали з обігу тільки на підставі відсутності документів, що підтверджують її якість та безпеку, тобто фактично перебирали на себе функції санітарно-епідеміологічної служби. Ці факти були наслідком відсутності чіткої визначеності прав та обов'язків кожної із служб у процесі нагляду за якістю та безпекою харчових продуктів. По-перше, залучення санепідемслужби до подальшого вирішення питання стосовно вказаної продукції було безпідставним, оскільки згідно ст. 1 Закону "Про вилучення..." продукція, на яку відсутні супровідні документи, що підтверджують її якість та безпеку, вважається неякісною та небезпечною, тобто не потребує проведення санітарно-епідеміологічної експертизи. По-друге, продукція вже була вилучена працівниками податкової міліції і повторне її вилучення спеціалістами санепідемслужби не мало сенсу. По-третє, згідно із ст. 7, 8 цього Закону вилучення здійснюється власником на основі рішення спеціально уповноважених органів виконавчої влади, а в даних випадках власник не був встановлений. Згідно п. 4.6. Постанови Кабінету міністрів України від 24.01.2001 р. № 50 відповідальність за збереження, знищення або подальше використання вилученої продукції несе її власник, а шляхи подальшого поводження з нею узгоджуються із санітарно-епідеміологічною службою.

Зміни, внесені у Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" від 24.10.2002 року №191-IV, зокрема ст. 22, а також ст. 5, в яких визначені поняття "неякісна продукція" та "небезпечна продукція", а також конкретний перелік документів, що підтверджують якість та безпеку харчових продуктів, надають можливість більш ефективно вирішувати питання вилучення небезпечних харчових продуктів у кожному конкретному випадку.

Вважаємо, що доопрацювання потребують також Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" та Інструкція "Про порядок вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров'я продуктів харчування, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів" № 68 від 14.04.1995 року, що значно поліпшить роботу органів санепідемслужби щодо санітарно-гігієнічного контролю за якістю та безпекою харчових продуктів.