УДК 613.261.29:616.9

ХАРЧОВІ ПРОДУКТИ ЯК ФАКТОР ПЕРЕДАЧІ ЗБУДНИКІВ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ

В.І. Задорожна, доктор мед. наук, професор, А.Ф. Фролов, член-кор. НАНУ і АМНУ, професор, С.І. Доан, кандидат мед. наук, ст.н.с., А.В. Кракович

Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського

SUMMARY. In the article the datas concerning a role foodstuffs as the factor of transmission of agent of virus infections are proved. The low productivity of virusology researches of articles of food is shown. The realisation of such researches is expedient only behind the epidemic indications. For the first time in Ukraine is described food flash rotavirus infections of children of the firsts two years of life.

Захворюваність на гострі кишкові інфекції (ГКІ) залишається на високому рівні в більшості регіонів світу. Важливою проблемою ГКІ є наявність великої кількості збудників, що можуть бути їх причиною. Якщо раніше виникнення ГКІ найчастіше пов'язували з бактеріальною флорою, то на теперішній час не викликає сумніву причетність до цієї патології вірусів різних родин та родів (рота-, каліци-, астро-, гепато-, ентеровіруси) [5]. Фекально-оральний механізм передачі, який має провідне значення при вірусних ГКІ, найчастіше реалізується через водний фактор, але, враховуючи високу контагіозність вірусів та здатність однієї вірусної частки спричинити захворювання, не можна недооцінювати ролі продуктів харчування на шляху збудника від джерела інфекції до сприйнятливого організму. Ризик інфікування через харчові продукти значно зростає, оскільки вони є одним з основних факторів навколишнього середовища, з яким людина стикається щоденно. Чимало дискусій в науковому світі викликає питання щодо первинного вірусного забруднення продуктів тваринного і рослинного походження та вторинного, яке відбувається в результаті їх обробки в процесі приготування [6].

Харчові продукти, контаміновані вірусами, можуть бути причиною не тільки спорадичної захворюваності, але й епідемічних спалахів. Так, доведено роль молюсків у виникненні спалаху ентеровірусних інфекцій (ЕВІ) в Іспанії та Китаї [8, 10]. Періодично епідемії гастроентериту, пов'язані з вживанням морепродуктів, виникають серед населення приморських областей Франції [9]. У 1996 і 1997 рр. під час новорічних свят спостерігали спалах ГКІ ентеровірусної природи з 350 випадками захворювань [5]. Високий ступінь забруднення морепродуктів вірусами та їх здатність до тривалого збереження вірулентності при низьких температурах, за умови імпортування таких продуктів у різні країни світу, створюють загрозу виникнення та блискавичного поширення спалахів на значні території, у тому числі й за можливості приєднання крапельного механізму передачі.

При цьому треба ураховувати той факт, що ЕВІ характеризуються поліморфізмом клінічних проявів (від гострого поліомієліту, полірадікулонейропатії, серозного менінгіту до лихоманки, проявів з боку респіраторного тракту, діареї, а в більшості випадків безсимптомного носійства). Діареї зазвичай є супутнім синдромом при ЕВІ. Крім того, ВІ можуть бути "пусковим механізмом" таких соматичних хвороб, як цукровий діабет, кардіоміопатія, артрит тощо. Доведена їх роль у виникненні уроджених вад, викиднів.

Ротавіруси, навпаки, викликають головним чином гастроентерити. Найбільшу небезпеку щодо тяжкості клінічного перебігу вони становлять для дітей 1–2-го року життя. У 1991 р. у Бангладеш під час спалаху ротавірусної інфекції (РВІ) з харчовим шляхом передачі постраждала 3301 особа, у тому числі 929 дітей (10 померло). Ускладнення епідситуації з РВІ спостерігали й в інших країнах світу [2, 7, 8]. Спалахи цієї інфекції періодично реєструються і в нашій країні [1].

Враховуючи вищенаведене, метою роботи було вивчення ролі продуктів харчування в передачі ентеро- та ротавірусів.

Матеріали та методи

Проаналізовано результати дослідження на ентеровіруси (ЕВ) 9031 проби продуктів харчування за період 1994–2004 рр. У вірусологічних лабораторіях обласних СЕС та СЕС міст Києва і Севастополя досліджували проби, відібрані з продукції молочних кухонь, овочів, вирощених на полях зрошення тощо. Визначення ЕВ здійснювали на 2 лініях перещеплювальних культур клітин — RD (клітини рабдоміосаркоми людини) та HЕp-2 (клітини епідермоїдної карциноми людини) — за загальновживаною методикою [3].

Проаналізовано спалах РВІ, який було зареєстровано в м. Києві в січні 2003 р.

Результати та їх обговорення

Середня частота виділення ЕВ при дослідженні 9031 проби харчових продуктів становила 0,6%. Встановлено виражену тенденцію до зниження зазначеного показника за роками (рис. 1).

Якщо на початку періоду спостереження (1994–1995 рр.) він становив 1,2–2,5%, то в 1996–2002 рр. його значення не досягали 1,0%. В останні 2 роки ЕВ з продуктів харчування не виділяли взагалі. Кількість досліджень у залежності від року коливалася в широких межах — від найбільшої — у 1998 р. (2059) до найменшої — у 2004 р. (319). Мали місце суттєві розбіжності щодо числа регіонів, де проводили такі дослідження (15 — у 2000 р. проти 3 — у 2003 р.). Найчастіше з продуктів харчування ЕВ виділяли у Донецькій (1998–2000 рр.) та Чернігівській обл. (1995 р. і 1997 р.) В окремі роки їх ізолювали в Івано-Франківській, Житомирській, Чернівецькій областях, містах Києві і Севастополі.

Усі віруси виділено протягом серпня-жовтня місяців. Зазначене, на нашу думку, є наслідком сезонної активізації епідемічного процесу ЕВІ, що супроводжується широкою розповсюдженністю ЕВ в об'єктах довкілля.

У загальній структурі виділених ЕВ переважали поліовіруси та віруси ЕСНО, питома вага яких була однаковою і дорівнювала 34,6% (рис. 2).

Зазначений показник щодо вірусів Коксакі В і цитопатогенних агентів (ЦПА), які не типувалися діагностичними сироватками, відповідно становив 17,3 і 13,5%. Поліовіруси і віруси ЕСНО переважно виділяли в 1994–1995 рр., тоді як віруси Коксакі В — в 1996–1998 рр., що співпадає з загальною тенденцією епідемічного процесу ЕВІ відносно різкого зниження циркуляції поліовірусів і вірусів ЕСНО після заходів масової імунізації проти поліомієліту, які здійснювались у 1996 та 1998 рр.

Отже, на підставі вищесказаного можна стверджувати, що в Україні мають місце значні регіональні розбіжності щодо кількості досліджень на ЕВ продуктів харчування та їх результативності.

В етіологічній структурі гастроентероколітів провідне місце належить ротавірусам. Прикладом значної ролі продуктів харчування як фактору їх передачі є спалах РВІ, зареєстрований у м. Києві у січні 2003 р. Під час спалаху захворіло 29 дітей 1–2-го року життя, з яких 24 було госпіталізовано. У результаті епідрозслідування встановлено, що всі захворілі не відвідували дитячих дошкільних закладів, переважно знаходились на змішаному або штучному вигодовуванні, однак всі вони користувалися продуктами харчування з дитячої молочної кухні, яка готує сир, ацидофільне молоко, біфівіт, кефір, каші. Спільним продуктом, що вживали хворі, та який послужив фактором передачі збудника, був сир. У той же час при дослідженні проб харчових продуктів, змивів, питної води ротавірусів не визначено. Причиною зазначеного є відсутність відповідних діагностикумів, а латекс-тест, що використовували з цією метою, призначений для діагностики РВІ у хворих у гострому періоді захворювання.

Джерелом інфекції стали 2 працівники молочної кухні, у фекаліях яких виявлено антиген ротавірусу. Забруднення продукції відбулося через недодержання правил особистої гігієни на кінцевому етапі приготування сиру.

Таким чином, продукти харчування залишаються потенційним фактором передачі збудників вірусних інфекцій.

Необхідно відмітити, що методики для визначення ЕВ у продуктах харчування є надто трудомісткими та потребують тривалого часу (до 28 днів). У зв'язку із незначною кількістю ентеро- та ротавірусів у досліджуваному об'єкті (віруси не здатні розмножуватись поза організмом людини) необхідною є їх попередня концентрація. Як показав проведений нами аналіз, такі дослідження є низькоефективними та малоінформативними.

Незважаючи на важливість проблеми контамінації вірусами харчових продуктів, досліджувати їх доцільно лише під час спалахів інфекційних захворювань із харчовим шляхом передачі збудника для виявлення факторів їх передачі.

Заходи щодо попередження таких спалахів повинні бути спрямовані на дотримання працівниками харчових підприємств правил особистої гігієни та впровадження технологій, що виключають можливість стикання людини в процесі виробництва з сировиною, яка в подальшому не підлягає термічній обробці, та готовою продукцією.

Лiтература
1. Булавка Л.В., Бондаренко В.І., Задорожна В.І., Дзюблик І.В., Панченко Л.О., Валявська Г.І., Михайленко Т.Ф., Доан С.І., Красницька Л.В., Котлік Л.С., Горваль А.К. Роль об'єктів довкілля у розповсюдженні ротавірусної інфекції // Довкілля та здоров'я. —2002. —№2 (21). —С. 35–38.
2. Васильев Б.Я., Васильева Р.И., Лобзин Ю.В. Острые кишечные заболевания: ротавирусы и ротавирусная инфекция. —СПб: Лань, 2000. —268 с.
3. Руководство по вирусологическим исследованиям полиомиелита // Глобальная программа по вакцинации и иммунизации. РПИ. ВОЗ. Женева.: Москва, 1998. —45 с.
4. Christensen B.F., Lees D., Wood K.N. et al. Human enteric viruses in oysters causing a large outbreak of human food borne infection in 1996/1997 // J. of Shellfish research. —1998. —V. 17, №5. —P. 1633–1635.
5. Gastroenteritis viruses: an overview / Glass R.I., Bresee J., Jiang B., Gentsch J., Ando T., Fankhauser R., Noel J., Parashar U., Rosen B., Monroe S.S. // Novartis. Found. Symp. —2001. —№ 238. —Р. 5–19.
6. Hassen A., Hachicha R., Jedicli N. et al. Une methode de recherche des enterovirus zolans le lait // Arch. Inst. Pasteur Junis. —1991. —V. 68, №3–4. —P. 261–268.
7. Kelkar S.D., Purohit S.G., Simha K.V. Prevalence of rotavirus diarrhoea among hospitalized children in Pune, India // J. Med. Res. —1999. —№4. —Р. 131–135.
8. Lees D.N. Viruses and bivalve shellfish // Int. J. Food Microbiol. —2000. —25, №59(1–2). —P. 81–116.
9. Miossec L., Le Guyader F., Haugarreau L., Pommepuy M. Magnitude of rainfall on viral contamination of the marine environment during gastroenteritis epidemics in human coastal population // Rev. Epidemiol. Sante. Publique. —2000. —№l–2. —Р. 62–71.
10. Press Presence of enteroviruses and reoviruses in the waters of the Italian coast of the Adriatic Sea / Pianetti W.B., Citterio B., Casaroli A. et al // Epidemiology and Infection. —2000. —№125. —P. 455–462.