3-я МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ З ХАРЧОВОЇ АЛЕРГІЇ

3—4 жовтня 2005 року на о. Майорка (Іспанія) відбулась 3-я наукова конференція з харчової алергії. Конференція була організована керівництвом "Програми дослідження харчової алергії" (FARRP) та північноамериканським філіалом інституту ІЛСІ.

Програма з харчової алергії, підтримана провідними харчовими компаніями світу, ініціювала проведення попередніх двох міжнародних конференцій для того, щоб узгодити розбіжності стосовно порогових доз. Внаслідок обговорення на цих двох конференціях були встановлені порогові рівні для більшості алергійних продуктів. Стандартизований клінічний "подвійно-сліпий" метод з плацебо, протокол для дослідження порогових доз для специфічних алергенів з метою покращення установлених клінічних діагнозів.

3-я міжнародна конференція була проведена з метою досягнення консенсусу на найширшій основі для встановлення порогів, щоб захистити споживачів від харчової алергії. Ключовим моментом в роботі конференції було дослідження проявів ризику клінічної алергії та токсикології. На конференцію були запрошені фахівці з харчової алергії з США, Європейського співтовариства, Південної Африки, Японії, Південної Кореї, Австралії, а також спеціалісти харчової промисловості та інституту ІЛСІ.

Відкриваючи конференцію, головуючий професор С. Тейлор (FARRP) закликав її учасників до серйозного співробітництва з використанням існуючих в науці і практиці даних про харчові алергени, опубліковані в "Мінімальних оцінкових виявляємих дозах" (МEED), а також в "Мінімальних спостережуваних несприятливих ефективних рівнях" (LOAELs) хімічних речовин, які можуть бути предметом ризику виникнення алергії. В результаті обговорення була встановлена чітка різниця в тлумаченні термінів "регуляторний поріг" або "небезпечний рівень" та "клінічний поріг" для всіх споживачів, в тому числі надзвичайно чутливих до проявів ризику. Був запропонований термін "тривожний рівень" (concern level) як такий, що захищає переважну більшість чутливих до алергії споживачів.

Учасники конференції констатували, що мінімальні дози алергенів, виявлені в харчових продуктах, є важливими не лише для споживачів, а й для працівників харчової промисловості. Вони мають значення для процесу контролю і загальної якості життя населення. Технологічне сепарування, звички і професійний досвід були поставлені на перший план щодо визначення можливих проявів алергічного характеру певних продуктів харчування промислового виробництва. Науково обґрунтовані базові "небезпечні рівні", які включають порогові рівні. У такий спосіб передбачається, що проблема небезпеки буде істотно зменшена.

На конференції представлений загальний підхід з метою практичного визначення в кожній країні алергенів та підходи для дослідження проявів ризику на перших етапах виявлення скритих алергенних інгредієнтів у харчових продуктах. Констатовано, що надто мало методичних підходів стосовно виявлення одночасної дії кількох різних алергенів. З метою вирішення цього питання розроблена схема для розпізнавання тих алергенних продуктів, що є найбільш поширеними. На конференції не було досягнуто консенсусу щодо клінічних дозових величин, що зумовлено складністю виявлення алергенів, які діють одночасно і в різних співвідношеннях.

Учасники конференції констатували використання все більшої кількості аналітичних обмежень для оцінки ризику. Відсутнє чітке кількісне співвідношення між рівнем білка в пробах і алергенністю. Так, хоча практично корисним маркером є визначення присутності алергенів, але їх кількісна сторона в клінічній практиці залишається не визначеною. Існуючі аналітичні методи потребують удосконалення і обґрунтування щодо виявлення окремих харчових алергенів в мускаті та рибі.

Учасники конференції вважають, що ідентифікація ризику не є кінцевою метою дослідження. Важливим є передбачення діючої дози алергену. Ці дослідження можуть бути підтверджені шляхом використання подвійних сліпих проб на чутливих індивідуумах. Чіткий результат можна одержати при дослідженні дозозалежних ефектів.

На конференції були представлені презентації професора М. Ловіка (Норвежський інститут народного здоров'я), доктора Л. Едлера (Німецький онкологічний дослідний центр), разом з групою експертів з харчової алергії Інституту ІЛСІ-Європа, доктором С. Хефле та професором С. Тейлором (Університет штату Небраска, США), доктором С. Бундслевою-Ієнсен (Клініка університету в Оденсі, Велика Британія), доктором Р. Кревелом, доктором Д. Бріггсом (Велика Британія) та доктором Дж. Хайріхайном (Університет Суатгемптона, Велика Британія). Вони представили кілька методів оцінки ризику. Ґрунтовно обговорені були питання щодо доцільності дослідження мінімальної установленої дози в пороговому дослідженні харчових алергенів, а також оптимальна методологія і кінцева мета в досягненні правильних результатів щодо впливу на здоров'я споживачів.

Між учасниками конференції не досягнуто консенсусу у відношенні адресності кінцевих результатів, хоча констатовано корисність даних, висунутих доктором Дж. Хоубеном щодо ймовірної оцінки ризику.

Другого дня учасники конференції сконцентрували свою увагу на існуючих клінічних даних. Були обговорені порогові дані для харчових алергенів. Достатня кількість клінічних результатів щодо дії кожного харчового алергену дає можливість отримати статистично вірогідні дані для визначення їх доз. Ці дані були використані для дослідження порогових доз.

Експерти обговорили важливість доклінічних спостережень, які не були широко використані в дослідженні ризику, але вони мають значення у передбаченні несприятливих реакцій з боку дії підвищених доз харчових алергенів.

Проаналізовані також неопубліковані дані з архівних матеріалів.

Учасники конференції констатували, що окремі харчові алергени не можуть бути ідентифіковані, оскільки не мають порогу дії. В той же час вони можуть бути значно поширеними серед населення окремих країн.

Підтверджено, що дослідження ризику попереджує серйозні прояви реакцій серед споживачів. Мінімально визначена доза і її відсутність мають велике значення для регуляторної оцінки ризику. Має значення не лише дослідження дозозалежних співвідношень, а й споживання їжі і виявлення в ній алергенів. Оптимальне дослідження ризику потребує використання усіх наших знань, зокрема вивчення стану харчування, з метою визначення природи можливих алергійних реакцій.

На конференції широко обговорювались дозозалежні моделі. Як висновок було констатовано, що доза ЕД10, яка спричиняє симптоми у 10% осіб з проявами алергії середньої тяжкості та встановлена шляхом опитування, і може бути предметом для діагностики. Разом з тим є відмінності між окремими підходами. Можливим є також визначення діючої дози для 1% пацієнтів, але це потребує значних зусиль, і вона не може бути остаточною. Констатовано, що мінімальна виявлена доза не асоціюється з ступенем реакцій, хоча це не було в повній мірі висвітлено на конференції. Підтвердження потребує ретельного вивчення літератури з цих питань.

Отже, здійснено кілька кроків щодо прогресу з боку консенсусу в плані порогової дії харчових алергенів, узгоджені дозозалежні співвідношення між дозою і об'єктивними і суб'єктивними реакціями організму. Необхідним є проведення додаткових досліджень з метою подальшої інтерпретації результатів клінічних досліджень і, зокрема, отриманих від людей, які не реагують на максимальну дозу конкретного алергену, але мають алергічні прояви до певних продуктів харчування.