УДК 632.154:614.777:632.95

ЗАБРУДНЕННЯ ПИТНОЇ ВОДИ ЗАЛИШКАМИ ПЕСТИЦИДІВ, НОРМУВАННЯ, МЕТОДИ КОНТРОЛЮ, ОЦІНКА РИЗИКУ

М.Г. Проданчук, доктор. мед. наук, член.-кор. АМНУ, О.П. Кравчук, кандидат мед. наук., І.В. Лепьошкін, кандидат мед. наук., В.І. Медведєв, кандидат мед. наук, А.П. Гринько, кандидат хім. наук., П.Г. Жмінько, доктор біол.наук, Н.М. Недопитанська, кандидат біол.наук., Л.П. Іванова, В.Д. Чміль, доктор біол. наук

Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя, Київ

SUMMARY. The analyses of drinking water contamination with pesticides residues are conducted. The list of pesticides, which are priority for water control in Ukraine, and recommendation for their regulation, methods of control and risk assessment of their entering by water is done.
Regulatory limits for pesticides in waters should have the following characteristics: definition of the residue, explanation for the basis for each limit and a suitable analytical method for the residues limits may be derived by applying a safety factor to a no-effect-level, or from levels occurring when good practices are followed and also passing a safety assessment, or from the detection limit of an analytical method, or directly by legislative decision.
The possibility of accumulation of pesticides in silt, water plant and water fowl is taken into account.

Сучасні сільськогосподарські технології вимагають широкого застосування пестицидів та агрохімікатів. На сьогодні масштаби застосування пестицидів в Україні становлять понад 300 діючих речовин, близько 400 препаративних форм на площах понад 40 млн. га в кількостях понад 36 тис. тонн [1].

Інтенсивне використання пестицидів і агрохімікатів супроводжується забрудненням хімічними речовинами об'єктів довкілля — грунтів, води поверхневих та підземних водоймищ, атмосферного повітря, а також сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, що може негативно позначитися на здоров'ї населення, особливо на групах підвищеного ризику, до яких відносяться діти.

За даними ВООЗ у світі щорічно нараховується понад 1,5 млн. випадків отруєнь людей тільки зареєстрованими пестицидами. Продовжуються публікації щодо таких випадків в США, Великобританії, Німеччині, Японії та інших країнах. Крім гострих отруєнь, повідомляється також про негативний вплив пестицидів на здоров'я і підвищення захворюваності фермерів і населення в США, Канаді, Австралії, Німеччині, Росії, Китаї. Є підстави вважати, що в цьому переліку не становить винятку і Україна.

Серед чинників, що сприяють забрудненню об`єктів довкілля пестицидами, зокрема в Україні, слід зазначити низьку виробничу культуру працівників АПК, порушення регламентів застосування пестицидів, незадовільний стан технічних засобів хімічного захисту рослин, низький і неоперативний рівень відомчого і державного контролю за застосуванням пестицидів та вмістом їхніх залишків у об`єктах довкілля.

Стан здоров'я населення є основним критерієм оцінки якості об'єктів довкілля, серед яких важливе значення належить питній воді.

Серед найбільш небезпечних забруднювачів води основних поверхневих і підземних водоймищ господарсько-питного призначення стійкими органічними сполуками, які широко використовуються в промисловості та сільському господарстві, значне місце належить пестицидам і продуктам їхньої трансформації.

Особливостями сучасного асортименту пестицидів є наявність нових селективних препаратів з низькими нормами витрат і високою стійкістю в об'єктах довкілля. Нові препарати характеризуються незначною гострою токсичністю та відносно низькими рівнями недіючих доз за параметрами субхронічної та хронічної токсичності. В об'єктах оточуючого середовища можлива деградація діючої речовини пестициду до більш токсичних метаболітів та метаболітів з віддаленими ефектами дії. Виходячи з вищевикладеного, найбільш дієвим способом запобігання та зменшення негативного впливу пестицидів на здоров'я населення є наукова регламентація безпечних рівнів їхніх залишків у воді з урахуванням особливостей сучасного асортименту препаратів.

Регламентація рівнів забруднення у воді проводиться у світі вже понад 200 років.

Експертами IUPAC наводиться така класифікація гігієнічних нормативів у воді [2]:
- "безпечний" норматив — розраховується, виходячи з біологічних властивостей сполуки;
- норматив "доброї практики" — базується на максимальних концентраціях забруднювача, які знаходять під час польових досліджень за умови додержання "доброї сільськогосподарської практики";
- норматив "на межі визначення" — встановлюється на межі хіміко-аналітичного методу визначення пестициду;
- "законодавчий" норматив — встановлюється на основі рішення законодавчого органу країни.

В Україні методологія гігієнічного нормування дещо відрізняється від зарубіжної.

Вивчення пестицидів з метою санітарної охорони водоймищ є багатостороннім комплексним дослідженням [3], що повинно включати токсиколого-гігієнічну оцінку пестициду, гігієнічну оцінку поведінки пестицидного препарату та його діючої речовини у водному середовищі, обґрунтування класу небезпечності діючої речовини за показником "стабільність у воді" згідно з ДСанПіН 8.8.1.002-98 [4] та розробку гігієнічного нормативу пестициду у воді водоймищ господарсько-питного та культурно-побутового призначення.

Токсиколого-гігієнічна оцінка пестициду проводиться на підставі досьє щодо досліджуваного препарату, нормативної та методичної документації, аналізу наукової літератури за медико-біологічним і хімічним напрямками.

Розробка гігієнічного нормативу діючої речовини і, за необхідністю, її метаболітів у воді (ОДР — орієнтовного допустимого рівня або ГДК — гранично допустимої концентрації) повинна включати дослідження щодо характеристики досліджуваної речовини за основними трьома показниками шкідливості: впливом на органолептичні властивості води, загальний санітарний режим водоймищ та здоров'я населення.

Експериментальні дослідження щодо впливу на органолептичні властивості води та загальний санітарний режим водоймищ проводяться згідно з діючими методичними документами.

Схема лабораторних досліджень включає встановлення впливу діючої речовини і її метаболітів на запах, присмак, кольоровість, мутність та здатність до піноутворення водних розчинів; характер та інтенсивність процесу біохімічного споживання кисню як найбільш значимого показника здатності водоймищ до самоочищення від органічного забруднення; вміст розчиненого кисню; стан процесів амоніфікації і нітрифікації азотовмісних органічних сполук (вміст азоту амонійних солей, азоту нітритів та нітратів); динаміку розвитку та відмирання водної сапрофітної мікрофлори; вплив хлорування на органолептичні властивості води, яка містить діючу речовину та метаболіти. На основі статистичної обробки отриманих даних визначаються, за лімітуючими показниками шкідливості (органолептичним і загальносанітарним), порогові концентрації діючої речовини.

Розрахунок максимально недіючої концентрації пестициду в воді за санітарно-токсикологічною ознакою здійснюється на підставі величини допустимої добової дози діючої речовини з урахуванням маси тіла людини та середньодобового вживання води.

Обґрунтування величин гігієнічних нормативів у воді водоймищ обов'язково проводиться на базі наукового аналізу результатів проведених досліджень за трьома вищезазначеними показниками шкідливості діючої речовини і її метаболітів.

Для проведення хіміко-аналітичних досліджень акредитована установа МОЗ України повинна мати спеціалізовану аналітичну лабораторію, оснащену сучасними засобами вимірювальної техніки, випробувальним обладнанням, а також висококваліфікованими фахівцями, що атестовані на право пробопідготовки та виконання вимірювань залишкових кількостей пестицидів у воді. Хіміко-аналітичні дослідження повинні виконуватись згідно офіційно затверджених методик з визначення залишкових кількостей пестицидів у воді чи згідно гармонізованих міжнародних стандартів. Кожна методика, яка використовується для проведення хіміко-аналітичних досліджень, має бути оцінена на придатність (валідована), що має бути підтверджено відповідними протоколами оцінки придатності.

Для оцінки реальної небезпеки залишкових кількостей пестицидів у воді загальноприйнятою є оцінка ризику. Класична оцінка ризику складається з декількох етапів:
- ідентифікація шкідливого фактору,
- оцінка експозиції,
- оцінка залежності "доза-ефект",
- характеристика ризику.

У світовій практиці основним міжнародним документом, що регламентує вимоги до якості питної води, у тому числі і до вмісту пестицидів, є "Керівництво по контролю якості питної води", ВООЗ [5]. З урахуванням рекомендацій ВООЗ в Україні був розроблений ДСанПіН "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання" №383 від 23.12.96 р. Цим документом передбачений додатковий контроль за вмістом в питній воді ряду хімічних речовин, в тому числі пестицидів. Проте використання даного документа може мати певні труднощі для фахівців у зв'язку з проблемою вибору пріоритетних пестицидів під час оцінки якості поверхневих і підземних вододжерел питного призначення в регіоні.

До основних принципів ДСанПіН відноситься урахування місцевих особливостей, які визначають якість питної води за її хімічним складом. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема вибору регіональних показників якості води. Це пов'язано з відсутністю необхідної повної інформації щодо токсиколого-гігієнічних властивостей пестицидів та діючих речовин, особливостей їхньої поведінки в оточуючому середовищі, у тому числі в воді підземних та поверхневих вододжерел питного призначення, що перешкоджає оцінці небезпечності хімічних засобів захисту рослин для здоров'я населення в разі надходження з питною водою. Крім того, проведення досліджень з визначення залишкових кількостей пестицидів у воді поверхневих та підземних вододжерел, питній воді потребує значних фінансових витрат. Враховуючи це, визначення показників, які мають відносно мале гігієнічне значення для здоров'я людини, економічно недоцільно.

Критеріями вибору конкретних пестицидів для контролю у воді водоймищ можуть бути:
- реальне застосування пестицида в даному районі (з урахуванням спектра сільськогосподарських культур, норм витрат та кратності проведення обробок, технології застосування препарату);
- ретроспективні дані щодо застосування конкретних пестицидів на території області, регіону та/або наявності залишкових кількостей діючих речовин у воді водойм питного призначення;
- умови відведення стічних вод, які містять пестициди;
- токсичні властивості діючої речовини препарата (з урахуванням віддалених ефектів дії);
- стійкість діючої речовини у водному середовищі, здатність до метаболізму з утворенням більш стійких/небезпечних метаболітів.

Для країн ЄС прийнятий перелік пріоритетних пестицидів для контролю в питній воді, який включає 30 гербіцидів (з урахуванням 3 метаболітів атразина), 7 інсектицидів і 1 фунгіцид алахлор, алдікарб, атразин, N-ди-етилатразин, N-ди-ізопропілатразин, гідроксиатразин, карбендазим, хлоридазон, хлорпірифос-етил, хлортолурон, цианазін, дикамба, дихлобеніл, диметоат, діурон, ендосульфан, етофумезат, флуроксипір, ізопротурон, ліндан, лінурон, метамітрон, метазахлор, метабензтіазурон, метоміл, метобромурон, метолахлор, метоксурон, метрибузин, пендиметалін, фенмедифам, пирімікарб, пропазин, пірідат, симазин, тербутилазін, тербутрін, трифлуралін.

На підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної інформації стосовно токсиколого-гігієнічних властивостей пестицидів та діючих речовин, їх небезпечності для здоров'я людини, з урахуванням асортименту та обсягів реального застосування хімічних засобів захисту рослин в Україні, а також даних зарубіжної літератури щодо пріоритетних пестицидів для контролю в питній воді, ЕКОГІНТОКС рекомендує для керівництва у виборі регіональних показників якості води перелік діючих речовин пестицидів, які є першочерговими для контролю в питній воді, воді поверхневих та підземних вододжерел питного призначення.

До пріоритетних пестицидів для контролю в питній воді, воді поверхневих та підземних вододжерел питного призначення віднесені препарати на основі диметоата, діазинона, хлорпірифоса, карбендазима, металаксила-М, пропіконазола, тебуконазола, триадимефона, флутриафола, ципроконазола, атразина, ацетохлора, бентазона, галоксифоп-R-метила, гліфосата, 2,4-дихлорфеноксиоцтової кислоти та її солей, 2-метил-4-хлорфеноксиоцтової кислоти та її солей, десмедифама, дикамби, диметенаміда, етофумезата, клетодима, метолахлора, пендиметаліна, прометрина, трифлураліна, фенмедифама та хлоридазона.

Перелік діючих речовин пестицидів; величини їх гранично допустимих концентрацій (ГДК) у воді згідно ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001 "Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ, грунті" [6]; межа визначення у воді затвердженим методом; метод визначення у воді та офіційний документ методики визначення (МВ — методичні вказівки) представлені в таблиці.

Перелік пестицидів для визначення в питній воді, воді поверхневих та підземних вододжерел питного призначення в кожному окремо взятому регіоні необхідно.

обгрунтовувати з урахуванням конкретної ситуації та рекомендованого для контролю переліку діючих речовин хімічних засобів захисту рослин. Періодичність контролю визначена положеннями ДСанПіН від 23.12.96 р. №383 (в залежності від об'єму подачі питної води населенню за добу). Всесвітньою організацією охорони здоров'я рекомендуються [5] нормативи для 39 діючих речовин пестицидів в питній воді.

Директивою 98/83/ЄС від 03.11.1998 р. встановлені нові основні параметри, які мають базове значення для якості води та здоров'я людей. До числа хімічних параметрів якості води включені пестициди. Предметом моніторингу для перевірки відповідності води, яка призначена для споживання людиною, вимогам Директиви 98/83/ЄС є тільки ті пестициди, котрі можуть бути в джерелі водопостачання, що контролюється. Вміст кожного індивідуального пестициду в воді не повинен перевищувати 0,0001 мг/дм3. Сума індивідуальних пестицидів у воді, які визначені та підраховані в процесі моніторингу, не повинна перевищувати 0,0005 мг/дм³.

В таблиці 3 "Токсикологічні показники нешкідливості хімічного складу питної води" ДСанПіН "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання" від 23.12.96 р. №383 є показник "пестициди (сума) — 0,0001 мг/дм³", який не відповідає вимогам Директиви 98/83/ЄС, з приміткою, що перелік контрольованих пестицидів встановлюють з урахуванням конкретної ситуації.

Однак межі визначення більшості діючих речовин пестицидів у воді, згідно затверджених в Україні методик, не забезпечують лабораторно-виробничий контроль за якістю питної води за показником "пестициди (сума) — 0,0001 мг/дм³". Так, для всіх 28 діючих речовин пестицидів, які рекомендуються нами для першочергового контролю в питній воді, воді поверхневих та підземних вододжерел питного призначення, межі визначення методик не забезпечують контроль нормативу згідно ДСанПіНу.

Таким чином, для забезпечення контролю установленого нормативу необхідно доопрацювати методики визначення діючих речовин пестицидів у воді. До вирішення цього питання вважаємо доцільним користуватися затвердженими гігієнічними нормативами діючих речовин пестицидів та методиками їх визначення у воді згідно з рекомендованим нами переліком.

З метою оцінки реального ризику забруднення джерел водопостачання пестицидами вкрай необхідним є проведення комплексних натурних досліджень, направлених на вивчення і оцінку шляхів попадання пестицидів у джерела водопостачання. Це особливо актуально, коли застосування пестицидів планується на великих площах, значна частина яких є водозбірною територією поверхневих водоймищ або зоною живлення підземних вод. Планування досліджень слід проводити на основі і з урахуванням знання фізико-хімічних властивостей препарату та діючої речовини; попередньої наукової експертизи матеріалів вивчення гострої, підгострої, хронічної токсичності в дослідах на декількох видах тварин при різних шляхах надходження в організм. Аналіз цих даних необхідний для визначення особливостей біологічної дії, встановлення можливості розвитку віддалених ефектів дії на організм. Окрім цього, вкрай важливим і обов'язковим є аналіз даних про особливості поведінки пестициду в об'єктах навколишнього середовища — швидкості і основних шляхах деградації у воді, грунті, продуктах харчування, повітряному середовищі; здатності до акумуляції в донних відкладеннях та гідробіонтах (особливо в рибі); можливості утворення більш токсичних та/чи стійких метаболітів. Однією з важливих ланок оцінки ризику є оцінка дозоефективних залежностей. Кінцевою метою процесу є встановлення недіючих доз.

Зміни асортименту спричиняють необхідність удосконалення існуючих традиційних підходів до токсикологічної оцінки пестицидів нового покоління за критеріями імунотоксичної дії і ендокринних порушень.

Імунологічні критерії оцінки шкідливості пестицидів в даний час застосовуються в основному лише з метою регламентації хімічних алергенів. Проте в експериментах на тваринах встановлено [7, 8], що більшість речовин, незалежно від того, до якої хімічної групи вони належать, спроможні пригнічувати неспецифічну реактивність організму, викликати імунодефіцит переважно Т-системи імунітету, знижувати антитілогенез, порушувати формування специфічного імунітету і підвищувати чутливість організму до збудників інфекційних хвороб. Крім того, протягом останніх десятиліть спостерігається загальна тенденція до пригнічення реактивності імунної системи організму під впливом шкідливих факторів довкілля.

Таким чином, формування безпечного за критеріями впливу на імунну систему асортименту пестицидів є надзвичайно важливим завданням.

Під час встановлення порогових доз і концентрацій необхідно враховувати направленість та стійкість змін показників, що характеризують стан імунної системи. При цьому важливою є диференціація пошкоджуючого ефекту від адаптативних змін організму. Оцінка потенційної небезпечності пестицидів за імунологічними критеріями шкідливості вимагає ретельних підходів до вибору доз і концентрацій. Так, дослідження впливу на рівні токсичних і субтоксичних доз дає можливість зрозуміти механізм імунотоксичної дії й виявити найбільш небезпечні речовини [9].

Для оцінки реальної небезпечності надзвичайно важливим є питання щодо змін імунного статусу організму при дії на рівні доз і концентрацій, регламентованих затвердженими гігієнічними нормативами, та реальних кількостей, що зустрічаються в умовах забрудненого довкілля.

Іншим токсикологічним критерієм, якому на даний час приділяється велика увага, є оцінка потенційної небезпечності пестицидів за ефектом ендокринних порушень, що можуть бути ними викликані. Найбільші зусилля повинні бути зосереджені в напрямках визначення речовин з високоспецифічною органотропною дією на залози внутрішньої секреції та сполук, що мають гормоноподібну структуру [10–12]. Показано, що найбільш чутливими до дії пестицидів різних хімічних груп є кора надниркових залоз та щитовидна залоза [13–15]. В зв'язку з цим, проведено скринінг хімічних факторів довкілля, які викликають пошкодження щитовидної залози та вивчено можливі механізми токсичної та онкогенної дії пестицидів на щитовидну залозу. Показано, що компенсаторна реакція залози реалізується через підвищення проліферативної активності клітин, що, в свою чергу, є пусковим механізмом онкогенезу.

Визначено ряд сполук, які мають подібну до гормонів чи їхніх медіаторів структуру і можуть конкурувати з ними за рецептори відповідних клітин-мішеней. Зокрема, це хлорорганічні сполуки (ДДТ, дикофол, діелдрин, ендосульфан, ендрін, токсафен, ліндан) і триазини (атразин, симазин та інші). Результатом дії цих речовин є порушення балансу статевих гормонів, наслідком чого може бути розлад функції статевої сфери, порушення розвитку дитячого організму, остеопороз, виникнення передпухлинного стану. В ході вивчення механізму гормонального канцерогенезу, і зокрема раку молочної залози, встановлена можливість переключення з промоторного механізму канцерогенезу на генотоксичний. Останнє має важливе значення для встановлення безпечного рівня речовин — потенційних канцерогенів при оцінці ризику застосування пестицидів [16].

Заключним етапом оцінки ризику є кількісне визначення та обґрунтування безпечних рівнів надходження пестициду в організм для здоров'я людини.

Розрахунок допустимого добового надходження пестициду з водою (ДДН з водою) здійснюється на підставі величини допустимої добової дози діючої речовини, з урахуванням маси тіла людини та питомого значення надходження речовини з водою (10 % від загальної величини допустимого добового надходження — ДДН).

ДДН з водою, мг/люд/добу = ДДД х Мт * Х/100 = ДДД х 60 * 10/100 = ДДД х 6

де: ДДД, мг/кг — допустима добова доза діючої речовини пестициду, мг/кг/добу для людини; Мт — маса тіла людини — 60 кг; Х — питоме значення надходження діючої речовини препарату з водою — 10% від загальної величини ДДН [5].

Надходження пестициду в організм з питною водою розраховують за формулою:

Дф з водою, мг/люд/добу = [С]*N,

де: [С] — концентрація досліджуваної речовини у воді водоймища, мг/л; N — середньодобове споживання води людиною, що становить 3 л/добу.

Замість концентрації речовини в воді досить часто в розрахунках застосовують гігієнічний норматив забруднювача у воді. Реальні концентрації можуть бути застосовані для уточнення кількості можливого надходження забруднювача з водою.

Заключним етапом процесу оцінки ризику є розрахунок індексу небезпечності (hazard index).

hІ = ДДН з водою / Дф з водою

Індекс небезпечності показує, яку частину від встановленої безпечної дози чи концентрації діючої речовини різні контингенти населення чи окремий індивідуум можуть отримати з водою в реальних умовах застосування пестициду в сільському господарстві. Якщо величина індексу небезпечності менша за одиницю, можна зробити висновок, що використання даного пестициду не буде чинити небезпеки для здоров'я людини в разі потрапляння в організм з питною водою.

Потрапляючи у водоймища, пестициди можуть включатися у складні цикли, в результаті чого гідробіонти (риби, водні рослини та ін.), а також мул можуть накопичувати значні їх кількості. Крім того, під час загибелі флори і фауни буде відбуватися десорбція пестициду і його метаболітів у воду (вторинне забруднення водоймища). Тому оцінка рівня забруднення пестицидами води водоймищ повинна проводитись не тільки на основі визначення ступеня ризику при дослідженні самої водної фази, а й з урахуванням можливості накопичення та концентрування пестицидів в таких ланках як мул, водна рослинність, риба та водоплаваюча птиця.

Література
1. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні: Каталог / Під ред. М.В.Єременко, М.І. Ткачук, Н.В.Любач та ін. —Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2006. —312 с.
2. Hamilton D. J., Ambrus Б., Dieterle R. M., Felsot A. S.,. Harris C. A, Holland P. T., Katayama A., Kurihara N., Linders J., Unsworth J., Wong S.-S. Regulatory limits for pesticide residues in water (IUPAC Technical report) // Pure Appl. Chem. —2003. —Vol. 75, №8. —Р. 1123–1155.
3. Методические указания по гигиенической оценке новых пестицидов: Утв. МЗ СССР 13.03.87 г. №4263-87. —Киев, 1988. —210 с.
4. Гігієнічна класифікація пестицидів за ступенем небезпечності: ДСанПіН 8.8.1.002.-98 затв. МОЗ Украни 28.09.98 р. №2. —Київ, 1998. —20 с.
5. Guidelines for drinking-water quality, Second Edition. —Geneva: WHO, 1993. —Vol. 1; 1996. —Vol. 2; 1997. —Vol. 3.
6. Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ, ґрунті: ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001 затв. МОЗ України 20.09.2001 р. №137. —Київ, 2001. —244 с.
7. Repetto R., Baliga S.S. Pesticides and the immune system: The Public Health Risks. —Washington: World Resources Institute, 1996. —P. 8–58.
8. Жминько П.Г. Нарушение функции системы иммунитета под воздействием пестицидов и некоторые задачи иммунотоксикологии на современном этапе (обзор) // Современные проблемы токсикологии. —1998. —№2. —С. 53–58.
9. Жминько П.Г. Некоторые подходы к гигиенической регламентации пестицидов с позиций иммунотоксикологии // Сучасні наукові підходи до реєстрації пестицидів. Матеріали науково-практ. семінарів / Проект ПРООН/АОС США по удосконаленню практики використання пестицидів. —К., ЗАТ "ДКТ", 1998. —С. 33–37.
10. Crisp T.M., Clegg E.D., Cooper R.L., et al. Environmental endocrine disruption: an effects assessment and analysis // Environ. Health Perspect. —1998. —Feb;106 Suppl 1. —Р. 11–56.
11. Cheek A.O., Vonier P.M., Oberdorster E., Burow B.C., McLachlan J.A. Environmental signaling: a biological context for endocrine disruption // Environ. Health Perspect. —1998. —Suppl 1. —Р. 5–10.
12. Проданчук М.Г., Кравчук А.П., Баглій Є.О., Жмінько П.Г., Недопитанська Н.М. Оцінка небезпечності пестицидів та агрохімікатів за критеріями ендокринних порушень // Тези доповідей I з'їзду токсикологів України. —Київ, 2001. —С. 64–65.
13. Проданчук М.Г., Баглій Є.О., Жмінько П.Г., Кравчук О.П., Недопитанска Н.М. Оцінка небезпечності взаємодії пестицидів з рецепторами статевих гормонів людини / Тези доповідей II з'їзду токсикологів України. —Київ, 2004. —С. 14–15.
14. Mark D., Johhson PhD. Семінар по ендокринним порушенням // Сучасні наукові підходи до реєстрації пестицидів. Матеріали науково-практ. семінарів. / Проект ПРООН/АОС США по удосконаленню практики використання пестицидів. —К.: ЗАТ "ДКТ", 1998. —С. 109–126.
15. Недопитанська Н.М. Ендокринні порушення, спричинені пестицидами, та канцерогенез. В кн.: Актуальные проблемы токсикологии, тезисы докладов, научная конференция, посвященная 75-летию со дня рождения Ю.С. Кагана. —Киев, 1999. —С. 62–64.
16. Проданчук М.Г., Баглій Є.А., Жмінько П.Г., Кравчук О.П., Недопитанська Н.М. Оцінка небезпечності пестицидів за критерієм ендокринних порушень через механізм їх взаємодії з рецепторами статевих гормонів людини // Современные проблемы токсикологии. —2005. —№4. —С. 4–11.