|
КОРОТКІ ПОВІДОМЛЕННЯ УДК:613.36.5.661.8 КОРЕКЦІЯ ГІГІЄНІЧНОГО РЕГЛАМЕНТУ ФТАЛАТНИХ ПЛАСТИФІКАТОРІВ ПОЛІВІНІЛХЛОРИДНИХ МАТЕРІАЛІВ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У ХАРЧОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІВ.М. Левицька, кандидат біол. наук, Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя РЕЗЮМЕ. В работе изложена неоходимость корректировки гигиенического норматива для фталатных пластификаторов. SUMMARY. In article the necessity of adjustment of hygienical norm for phthalat plasticizers is expounded. В ході накопичення нової інформації щодо біологічної дії хімічних забруднювачів довкілля виникає необхідність у корекції їх гігієнічних нормативів. Так, відомо, що такі хімічні забруднювачі, як фталати, широко розповсюджені в об'єктах довкілля, їх знаходять у воді, рослинах, харчових продуктах, повітрі [1]. Серед них найбільш поширене використання, як основної групи пластифікаторів, полівінілхлоридних матеріалів, знаходять ефіри о-фталевої кислоти (ді-2-етилгексилфталати). Пакувальні матеріали, ємкості для харчових продуктів, шланги для транспортування молока, труби для господарчо-питного водопостачання, дитячі іграшки з "м'якого" полівінілхлориду, вироби господарчого призначення, полівінілхлоридні трубки в трансфузійних та ексфузійних системах, блістерні та інші упаковки для ліків — ось далеко не повний перелік можливих джерел контакту людини з фталатними сполуками. Крім того, вже широко відомо про використання ефірів фталевої кислоти у косметичній продукції [2]. У зв'язку з викладеним, регламентація можливої міграції фталатних пластифікаторів є актуальним питанням гігієни використання полівінілхлоридних матеріалів, що застосовуються у харчовій промисловості. Аналіз даних літератури свідчить, що фталати, при одноразовому введені до шлунку лабораторних тварин, можуть бути віднесені до малотоксичних речовин (коливання величин середньосмертельних доз в інтервалі від 6 до 58 мг/кг). Численні публікації зарубіжних та вітчизняних дослідників свідчать про здатність фталатних сполук чинити несприятливий вплив на репродуктивну функцію лабораторних тварин в разі тривалого перорального надходження їх в організм [1, 2]. Так, у роботах вітчизняних дослідників показано, що тривале надходження діоктилфталата (ДОФ) до шлунку лабораторних тварин у дозі 0,05 мг/кг викликає несприятливу дію на репродуктивну функцію [3, 4]. Ці дані були враховані під час розробки гігієнічного регламента — ДУ — граничних рівнів міграції фталатів з полімерних матеріалів, які застосовуються в практиці господарчо-питного водопостачання, величина якого становить 0,1 мг/л. Під час розробки іншого гігієнічного регламенту — ДКМ — гранично-допустимих рівнів міграції ДОФ з полімерних матеріалів, які застосовуються у харчовій промисловості, враховувались лише дані їхньої загальнотоксичної дії. Величина ДКМ для діоктилфталатних пластифікаторів ПВХ-матеріалів, які використовуються у харчовій та медичній промисловостях, становить 2,0 мг/л. Ці два гігієнічні регламенти для фталатних пластифікаторів існують і в теперішній час в Україні. Різниця у величинах цих двох діючих гігієнічних нормативів суттєва: величина ДКМ у 20 разів більша, ніж величина ДУ [5, 6]. Результати наших досліджень свідчать, що при проведенні санітарно-епідеміологічної експертизи полівінілхлоридних матеріалів і виробів, які застосовуються у харчовій та медичній промисловостях, у тому числі і для виготовлення дитячих іграшок, рівні міграції фталатних пластифікаторів у модельні середовища ніколи не досягали величини ДКМ (2 мг/л), але за певних умов перевищували інший гігієнічний регламент для цієї групи пластифікаторів — ДУ, при встановлені якого врахована їх гонадотоксична дія [7]. Отже, під час оцінки одержаних результатів щодо рівнів міграції вказаних пластифікаторів із полівінілхлоридних матеріалів, які призначені для застосування у медичній практиці або харчовій промисловості, у тому числі і для виготовлення дитячих іграшок, слід орієнтуватись на величину норматива (0,1 мг/л), який встановлений з урахуванням несприятливої дії на репродуктивну функцію лабораторних тварин. У зв'язку з широким розповсюдженням фталатів в об'єктах довкілля, а також встановленням факту їх несприятливої дії на репродуктивну функцію лабораторних тварин, останнім часом за кордоном боротьбі із фталатними забруднювачами приділяється багато уваги. Так, якщо ще у 1999 році Радою ЕС введено тимчасову заборону на використання фталатних пластифікаторів у виробництві дитячих іграшок, то вже у 2005 році виходить новий закон, який забороняє використання На підставі вищевикладеної інформації, з урахуванням необхідності сьогодення в гармонізації Українського санітарного законодавства із закордоними вимогами та стандартами до якості полімерних матеріалів і виробів з них "харчового" та "медичного" призначення, вважаємо доцільним якнайшвидший перегляд та корегування величини гранично допустимих рівнів (ГДР) міграції фталатних пластифікаторів (ДОФ) з полімерних матеріалів з урахуванням даних досліджень про іх несприятливу дію на організм ссавців. Так, згідно порядку встановлення гігієнічного норматива (ГДР), основним критерієм безпеки для ДОФ слід вважати їхню здатність викликати несприятливу дію на репродуктивну функцію лабораторних тварин [8]. В основі перерахунку гігієнічного нормативу (максимально допустимої добової дози та ГДР) слід орієнтуватись на порогову дозу ДОФ (0,05 мг/кг) у хронічному експерименті з урахуванням їх несприятливої дії, відповідний коефіцієнт запасу для екстраполяції даних експеримента на лабораторних тваринах (300), а також середню масу людини та середньодобову кількість харчових продуктів в полімерній упаковці у раціоні людини. За попередніми розрахунками величина гранично допустимих рівнів міграції ДОФ із полівінілхлоридних матеріалів та виробів повинна становити 0,01 мг/л. Література |