Томілін С.А. Спроба санітарного опису України. Х-в, ЦСУ, 1928. —67 с.

У жовтні 2007 року виповнюється 130 років з дня народження професора Сергія Аркадійовича Томіліна, ім'я якого вже за його життя стало добре відомим у нашій країні. Він був визнаним і талановитим вченим. Його наукові праці стали вагомим внеском у науку та медичну практику. Чим більше проходить часу, тим яскравіше окреслюються талант Сергія Аркадійовича, творча самобутність і різноманітність його наукових інтересів та ідей. С.А. Томілін був гігієністом, демографом, санітарним статистиком, істориком медицини, фітотерапевтом. Він закінчив Новоросійський університет в м. Одеса. Працював санітарним лікарем в м. Запоріжжя, був учасником Першої світової війни, брав участь у ліквідації епідемій холери і чуми, був завідувачем статистичного відділу Міністерства народного здоров'я України при Центральній Раді, а потім Наркомом здоров'я України. Читав лекції в Харківському медичному інституті, ініціював створення кафедри соціальної гігієни при Першому Харківському медичному інституті, яку і очолив. З 1930 року працював завідувачем одного із секторів Українського інституту харчування. Під час Другої світової війни С.А. Томілін очолював кафедру історії медицини Київського медичного інституту. Сергій Аркадійович — автор багатьох наукових праць з гігієни, демографії, санітарної статистики, історії медицини. Серед них "Спроба санітарного опису України" (1928 р.), "Демографія і соціальна гігієна". М.: Статистика, 1973. —311 с. та ін.

Професор С.А. Томілін узагальнив дані вивчення стану харчування в дореволюційній Росії, здійснив аналіз стану харчування сільського населення України у 20-і роки ХХ ст. Зразком в цьому відношенні є й тепер його праця "Спроба санітарного опису України", де ним представлена детальна характеристика стану харчування, захворюваності та смертності населення України. Його теза про те, що "основний фонд харчування сільського населення визначається характером його господарства" є визначальною в характеристиці стану харчування сільського населення. Ним встановлено, що основою харчування сільського населення України є житній хліб, що стан харчування значно відрізняється за сезонами року. Ним помічено, що найліпший стан харчування восени і зимою, а найбідніший — у період весняних польових робіт та на початку літа. Виходячи з цієї тези, стан харчування тепер вивчається за двома періодами року: зимово-весняний та літньо-осінній. Професор С.А. Томілін помітив, що їжа українських селян надзвичайно одноманітна, а це значно зменшує ступінь її асиміляції в кишечнику. Крім того, їжа мешканців села переважно складалася з продуктів рослинного походження, через що мала надмірний об'єм, який обтяжував роботу шлунково-кишкового тракту і вимагав великої кількості травних соків для її перетравлення. У 20-роках ХХ ст. в харчовому раціоні селян переважали вуглеводи, було мало білків та жирів, їжа була бідна на смакові речовини.

Характеризуючи стан харчування селян, професор С.А. Томілін, перш за все, звернув увагу на недоліки зерна, з якого вони випікали хліб. Зерно було не досить чистим, подрібнювали зерно грубим помолом, незадовільними були домашня опара і схожість тіста, погане випікання хліба, часто із затхлого борошна.

Професор С.А. Томілін проаналізував методи, за допомогою яких у 20-і роки ХХ ст. вивчали стан харчування населення. У той час стан харчування вивчали шляхом опитування, а також обліку річного надходження харчових продуктів з вилученням тієї частини, яка йшла на посів і на корм худобі. Звичайно, цього недостатньо. Для того, щоб всебічно характеризувати стан харчування окремих груп населення, необхідно, крім балансового методу, використовувати анкетно-опитувальні та лабораторні методи дослідження. За рубежем для цих цілей використовували метод 24-годинного інтерв'ю про вживання харчових продуктів, використовуючи муляжі харчових продуктів. Ця методика дозволяє охарактеризувати вживання близько 60 харчових інгредієнтів.

У 20-ті роки ХХ ст. Центральне статистичне управління для вивчення стану харчування використовувало дані короткого опитування (протягом тижня), а потім аналізувала багато в чому суб'єктивні дані.

У своїй монографії "Спроба санітарного опису України" професор С.А. Томілін наводить дані про стан харчування дорослих людей в Полтавській, Харківській губерніях до Жовтневого перевороту (1888 р. та 1913 р.), у семи губерніях України в 1921 році, а також дані про стан харчування 5103 господарств в різних регіонах України (дані ЦСУ). Звертає увагу значна розбіжність в показниках, які характеризують споживання білків, жирів, вуглеводів та енергії дорослими жителями України в царській Росії, в 1921 та в 1925 роках. У 1925 році вміст білків в харчових раціонах знизився з 127–132 до 84 г, вміст вуглеводів — з 791–704 до 475 г, кілокалорій — з 4671 до 2824. Вміст жирів в раціонах дорослого населення України за даними ЦСУ в 1921 році становив 95,2 г, а через 4 роки впав до 56,5 г. На основі цих даних можна стверджувати, що стан харчування дорослого населення у 1925 році вже значно погіршився. С.А. Томілін констатував, що характер харчування навіть дуже заможної частини селянства не задовольняє гігієнічних вимог. У 1925 році за рахунок споживання житнього хліба сільське населення одержувало 63–73% добової потреби в енергії. На думку С.А. Томіліна, "одноманітність харчування день у день знижує засвоєння їжі". Така їжа потребує дуже великої кількості травних соків. Перетравлення такої великої кількості хліба можливе лише завдяки мускульній роботі селянина. На жаль, не проаналізовано споживання сільським населення вітамінів та мінеральних речовин. Тоді цього не можна було зробити через відсутність даних про вміст вітамінів та мінеральних речовин в харчових продуктах.

Професор С.А. Томілін в своїй книзі наводить фактичні дані про споживання харчових продуктів сільським населенням України в 1925 році. За даними С.А. Томіліна, споживання м'яса в 1925 році становило в середньому 60 г/день. М'ясо селяни споживали, в основному, на свята. А протягом всього року харчування було рослинне з домішкою невеликої кількості молока і сала. Мізерною була кількість коров'ячого масла (3,6 г на день), цукру (4,8–8,0 г/день). Характеризуючи стан харчування сільського населення України, професор С.А. Томілін стверджував: "Ця пайка знаходиться на найнижчому розі гігієнічної норми і часто катастрофічно падає вниз при найменшому недороді або якомусь іншому лихові в селянському господарстві". І далі: "Ця пайка спричинює до незвичайного захворювання органів травлення серед селян і до легкого сприйняття їх до заразних захворювань". На основі проведених досліджень, С.А. Томілін ставить завдання: "раціоналізувати харчування селянства, зробити його здоровішим і тим самим поліпшити та зміцнити стан селянських мас". У першій частині книги автор аналізує стан захворюваності сільського населення в 20-х роках ХХ ст. Воно було жахливим. Хвороби органів травлення становили 18,5%, шкіри — 12,2%, органів зору — 6,6, інфекційні хвороби — 9,3%, поширений туберкульоз, сифіліс. Відсутні дані про серцево-судинну захворюваність. Тоді ще ця проблема не стояла так гостро.

Праці професора С.А. Томіліна й тепер не втратили свого наукового значення. Фахівці використовують опубліковані ним матеріали з метою порівняльного аналізу стану здоров'я та харчування сільського населення України.

Професор В.І. Смоляр