ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

УДК 76.33.35:31.27.29:65.63.35

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ДИТЯЧОЇ НУТРИЦІОЛОГІЇ

В.І. Смоляр, доктор мед. наук, професор

Національний університет харчових технологій, Київ


РЕЗЮМЕ. В статье обсуждены проблемы питания новорожденных и детей 1-го года жизни, дошкольников и школьников, индикаторы состояния питания и заболеваемость.

SUMMARY. The nutritional problems of newborns, children of the first year of life, children of underschool age and schoolchildren, the indicators of nutritional station and prevalence of diseases are discussed in this article.


Харчування — один з найвагоміших чинників здоров'я дітей. Від адекватного забезпечення життєво необхідними харчовими інгредієнтами залежать такі важливі характеристики дитячого організму як гармонічність фізичного і психічного розвитку, обмін речовин, стан імунної системи, захворюваність [1, 2].

Дитяча нутриціологія — невід'ємна, хоча і специфічна частина загальної науки про харчування, і її вихідні принципи базуються на фундаментальних уявленнях про фізіологічні потреби людини в енергії та харчових речовинах. Останнім часом наші уявлення про ці потреби істотно змінилися. Значно розширився перелік харчових речовин, віднесених до життєво необхідних, сформовано уявлення про важливу роль про- і пребіотиків у забезпеченні нормальної життєдіяльності людини. Серед нових есенційних для людини нутриєнтів слід назвати мікроелементи — селен, нікель, ванадій, хром, а також такі мінорні компоненти їжі, як флавоноїди (антоціани, катехіни та ін.), ізофлавони, індоли, які мають виразну фізіологічну активність [3].

Розшифрування геному людини, розвиток геноміки, протеоміки та метаболоміки розширили концептуальну базу науки про харчування, сприяли виникненню нової геномно-протеомної парадигми, у відповідності з якою фізіологічні потреби в енергії та харчових речовинах дитячого організму є інтегральним відображенням участі геному в експресії генів, в клітинному обміні речовин [1]. Біосинтез ферментів в клітинах запускає обмін речовин. Геном контролює хімічний склад їжі з допомогою синтезу ферментів і кофакторів на рівні протеому [2].

Бурхливий розвиток принципово нових наукових напрямів фундаментальної науки дозволив встановити зв'язок аліментарних чинників з реалізацією генетичної інформації.

Останнім часом дитяча нутриціологія одержала можливості індивідуального підходу до особливих потреб, які виникають у деяких випадках на практиці.

В перший рік життя, на відміну від наступних вікових періодів, діти потребують як основного джерела енергії не вуглеводів, а жирів. Характерно, що перші місяці життя характеризуються також потребою більшої кількості життєво необхідних нутриєнтів (амінокислоти, жирні кислоти), а також умовно есенційних (нуклеотиди) (табл. 1). Отже, у немовлят енергетичний обмін здійснюється за "жировим типом". Перехід від одержання енергії з глюкози плодом на вилучення її з жирів грудного молока новонародженими дітьми супроводжується значною перебудовою процесів обміну. В умовах відносного дефіциту панкреатичної ліпази, в розщепленні і всмоктуванні жирів у дітей грудного віку беруть участь сублінгвальна і шлункова ліпази. Сублінгвальна ліпаза продукується залозами, розташованими біля кореня язика. Вона не втрачає свої дії під впливом кислого середовища шлунка і реактивує свою дію в тонкому кишечнику [3].

У випадку грудного годування істотну роль відіграє ще один механізм, який зумовлює ліпаза жіночого молока. Цей фермент активується під впливом жовчних солей в 12-палій кишці. Здатність цього ферменту розщеплювати ефірні зв'язки також сприяє засвоєнню вітаміну А, який знаходиться в молоці у вигляді ефірів ретинола. Створюється унікальна ситуація, коли "продукт харчування" містить не лише субстрат для засвоєння, а й фермент для його розщеплення. За рахунок ліпази грудного молока протягом перших двох годин після годування забезпечується гідроліз 30–40% тригліцеридів грудного молока. Цей фізіологічний феномен важливий для новонароджених, які народилися в строк, але ще більш важливий для недоношених дітей, у яких і активність панкреатичної ліпази, синтез жовчних солей обмежені.

Слід зауважити, що ліпаза грудного молока — не єдиний приклад ферментативної активності материнського молока, оскільки існує ще низка інших ферментів з травними функціями, зокрема амілаза і протеаза [3]. Зрозуміло, що ці компенсаторні механізми мають обмежені можливості і стають менш ефективними, якщо в харчовий раціон дитини вводять неадаптовані суміші, які містять жири коров'ячого молока.

Добре відомо, що використання насичених жирів дорослими пов'язано з підвищенням кількості атеросклерозу і серцево-судинних захворювань. Але немає цілком певних даних, що використання насичених жирів в грудному віці і в перші роки життя дитини також слугує одним із факторів ризику розвитку серцево-судинної патології у дорослих. До того ж, є дані про те, що атеросклеротичні зміни, які спостерігали в пубертатному періоді, є зворотними. Вирішення цієї проблеми становить одне з найважливіших наукових завдань.

Крім достатньої кількості повноцінного білка, істотне значення має достатнє надходження в організм плода і дітей 1-го року життя збалансованих між собою ПНЖК сімейств w-6 і w-3. Ця вимога ґрунтується на одержаних останнім часом даних про необхідність w-3 жирних кислот для формування нейросітківки, утворення серії ейкозаноїдів (простагландинів, лейкотрієнів, тромбоксанів), які приймають активну участь в регуляції процесів гемостазу, запальних реакцій, імунної відповіді. Більше того, останнім часом одержані дані про те, що w-3 жирні кислоти, будучи субстратом пероксидного окислення ліпідів, проявляють також антиоксидантні властивості і, очевидно, є важливим компонентом антиоксидантної системи крові [4–6].

Висловлена думка, що в кінці годування в жіночому молоці міститься більше жирів, ніж в перших порціях, що останні порції грудного молока вносять значний внесок в загальну калорійність кожного годування. Тому тривалість кожного годування не слід обмежувати. Усе це свідчить, що у грудних дітей існують механізми регуляції вживання енергії, конкретні особливості яких ще не можна вважати добре вивченими.

Доведено, що грудне молоко містить ПНЖК — арахідонову і докозагексаєнову кислоти, особливе значення яких полягає в їхній необхідності для нормального перебігу процесів мієлінізації тканин головного мозку і формування сітківки ока. Вміст ПНЖК в грудному молоці залежить від раціону годуючої матері.

Як відомо, молоко містить значну кількість холестерину. Але значення цього факту не має однозначного пояснення. Одна з точок зору полягає в тому, що раннє надходження холестерину спричиняє регулюючу дію на його обмін в зрілому віці. Немає поки що єдиної позиції в питанні про те, чому віддати перевагу в складі адаптованих сумішей — відсутності чи присутності холестерину. Врешті-решт ці дискусійні питання стосуються одного з важливих завдань дитячої нутриціології: визначити вплив нутритивних факторів в ранньому віці на ризик виникнення обмінних порушень, серцево-судинних та інших поширених захворювань у дорослих.

Розрізняють п'ять періодів формування харчування дітей від періоду народження до підліткового віку (рис. 1). У кожний з цих періодів їхнє харчування істотно змінюється.

В таблиці 1. наведений перелік есенційних і умовно есенційних харчових речовин, необхідних дітям перших місяців життя і після першого року життя. З таблиці 1. видно, що перелік необхідних амінокислот, ПНЖК сімейств w-6 і w-3 вже після року зменшується, а нуклеотиди і каротин стають непотрібними. Разом з тим дані, наведені в таблиці 1, свідчать про необхідність забезпечення організму дитини в перші місяці життя максимальною кількістю амінокислот, ПНЖК, нуклеотидами та карнітином.

У новонароджених дітей спостерігається максимальна антиоксидантна активність крові, що корелює з максимальним вмістом низькомолекулярних антиоксидантів в молозиві порівняно з жіночим молоком на пізніших стадіях лактації [1]. Ці дані свідчать про потужні адаптивні зрушення, які проходять в організмі новонароджених.

Слід виділити критичні аліментарні фактори для плода, новонароджених і дітей першого року життя (табл. 2).

З таблиці 2 видно, що достатня кількість білка та ПНЖК в раціоні важлива як для плода, так і для новонароджених та дітей 1-го року життя. Що стосується вітамінів, то для плода особливо важливим є забезпечення фолатом і вітаміном А, а після народження — вітамінами А, С та Є. Після народження критичними чинниками є кальцій, залізо, йод і селен.

Лише останнім часом одержані надійні результати про вміст мінеральних речовин в жіночому молоці з використанням стандартного методу збору проб, визначенням однією лабораторією вмісту кожного елемента, використанням відповідних еталонних реактивів та обладнання в процесі проведення аналізів [3]. Цю роботу виконала ВООЗ разом з МАГАТЕ [7]. На основі цих досліджень визначене добове споживання мінеральних речовин тримісячною дитиною з молоком матері (табл. 4). Під час порівняння одержаних величин з ГДР вчені прийшли до висновку, що споживання кадмію (в Нігерії) та ртуті (в Нігерії та Заїрі) в 10—25% проб перевищували ГДР. На жаль, в Україні дослідження не проводились. В таблиці 5 наведений вміст мікроелементів в грудному молоці за нормальних умов існування.

Аналіз причин низької поширеності грудного годування свідчить про необхідність комплексного підходу до цієї проблеми. Безумовно, потрібно переглянути відношення і матерів, і суспільства до вигодовування дітей. Разом з тим, потрібно відмовитися від традиційного для нас годування по годинах і переходити на вільне годування, тобто годування за вимогою немовлят. Дослідження, виконанні Інститутом харчування РАМН, підтвердили ефективність цього способу для збільшення обсягу лактації і забезпечення немовлят більшою кількістю білків, жирів та інших харчових речовин. Цей спосіб успішно використовується в педіатричній практиці в Росії [1].

В Україні значна кількість дітей 1-го року життя не харчується грудним молоком. Тому актуальною є проблема штучного годування немовлят за допомогою молочних адаптованих сумішей. Усі діти повинні одержувати сучасні адаптовані суміші. Постійну увагу потрібно приділяти розробці замінників жіночого молока, які містять все більший спектр аліментарних факторів — мікроелементів, про- і пребіотиків, нуклеотидів, зі зміненим білковим, жировим і вуглеводним складом компонентів [8].

Багато дискусій викликає проблема строків введення і асортименту продуктів прикорму. Необхідність його своєчасного введення визначається комплексом фізіологічних, біохімічних і психо-соціальних чинників (табл. 5). Протягом багатьох років рекомендувалось раннє введення прикорму, зокрема фруктових соків. Виконані останнім часом дослідження сприяли перегляду цих рекомендацій, запропонувати нову схему введення прикорму.

Особливу увагу при обґрунтуванні оптимальних строків введення прикорму слід приділити молочнокислим продуктам. При цьому необхідно враховувати в них високий вміст білка, високу кислотність і осмолярність. Вони можуть обумовлювати значне функціональне навантаження на незрілі нирки і травну систему немовлят, особливо 1-х місяців життя. Дослідження співробітників Інституту харчування РАМН показали, що споживання дітьми віком 6 міс. 400 мл кефіру на добу може викликати діапедезні крововиливи в слизову кишечника і, тим самим, бути одним з чинників ризику залізодефіцитної анемії. Виходячи з цього, дослідниками були змінені строки введення кефіру з 6 місяців на 8 місяців і більше [1].

Аналіз фактичного харчування дітей різного віку, виконаний різними дослідниками, свідчить про надмірне споживання жирів і вуглеводів та недостатнє — білків, есенційних амінокислот, ПНЖК сімейств w-6 та w-3, багатьох вітамінів та мінеральних речовин [9].

Дефіцит білка та незамінних амінокислот в харчовому раціоні дітей є одним з найважливіших чинників порушення процесів росту, кісткоутворення, біосинтезу необхідних ферментів у зростаючому організмі.

В останні десятиліття в нашій країні помічена виразна тенденція до зниження частоти і тривалості годування немовлят материнським молоком (гіпогалактія). Гіпогалактія у матерів після родів в деяких районах сягає 30–70%, лише 30–40 дітей з 100 знаходиться на грудному вигодовуванні до 6-ти місяців життя [8]. Причин виникнення гіпогалактій серед породіль багато, але головна з них — це негативний вплив зовнішнього середовища на організм.

Природний наслідок такої ситуації — зростання захворюваності дітей: за останні 10 років на 69% збільшилась захворюваність дітей 1-го року життя на хвороби травлення, на 20% — на інфекційні і паразитарні захворювання. Більшості цих захворювань можна б було запобігти винятково грудним вигодовуванням протягом перших 6-ти місяців [8].

Незважаючи на переважне знаходження дітей до 1-го року життя на змішаному чи штучному вигодовуванні, в країні має місце тенденція до закриття дитячих молочних кухонь системи охорони здоров'я, в основному через відсутність фінансування (скорочення на 66,15% з 1990 по 2004 рік). Проблема харчування дітей 1-го року життя в сільській місцевості практично не вирішена. У сировинних зонах комбінатів продукції дитячого харчування від 20 до 50% молока є непридатним для виробництва дитячих продуктів харчування.

Повноцінне харчування з обов'язковим грудним вигодовуванням та достатнім вмістом в раціоні всіх харчових продуктів, що забезпечують оптимальний харчовий статус, є основою гармонічного розвитку дитини.

ВООЗ і ЮНІСЕФ активно виступають за збереження та стимуляцію грудного вигодовування немовлят. В Україні більше половини матерів годують дітей грудним молоком протягом перших трьох місяців. Частіше всього причинами припинення грудного вигодовування дітей є відсутність молока у матері, рідше — мастит або інші причини (токсикоз під час вагітності, нераціональне харчування матері та ін.). Достатність грудного вигодовування, а також підтримка й збереження його до 12-місячного віку дитини у великій мірі залежить від забезпечення оптимального харчування як вагітної жінки, так і матері-годувальниці.

Для немовлят необхідний певний асортимент відповідних спеціалізованих продуктів харчування, який, на жаль, вітчизняна промисловість виробляти ще не спроможна. Тому використовують дитячі суміші провідних зарубіжних фірм. Згідно із сучасною концепцією дитячого харчування, штучне харчування може бути адекватною, але не рівнозначною заміною грудного молока адаптованою молочною сумішшю.

Актуальною стає проблема забруднення материнського молока різними токсикантами антропогенного походження, зокрема діоксинами. У Західній Європі жири материнського молока містять 2,3,7,8-ТХДД в кількості від 5,35 до 17 нг/кг, а еквіваленти концентрацій 17 діоксинів і фуранів в жирі складають 29,85–92,88 нг/кг. Це рівні, які можуть індукувати ферменти в печінці дітей. Знайдений статистично значимий зв'язок між концентрацією ТХДД в материнському молоці і проблемами кровоточивості у їхніх дітей [10]. У США на початку лактації щоденне надходження цих сполук становить 242 пг токсичних еквівалентів діоксина/кг. В кінці годування їхня кількість знижується до 18 пг. Накопичена за один рік доза цих сполук у дітей при грудному годуванні виявляється у 6 разів більша, ніж при штучному годуванні [11]. У Франції в материнському молоці вміст діоксинів в 10 разів більший, ніж в коров'ячому.

Обмеження або повного видалення з раціонів дітей грудного віку і 1-го року життя потребують такі антропогенні контамінанти як токсичні елементи, пестициди, мікотоксини, радіонукліди, а також продукти - носії облігатних алергенів (шоколад, цитрусові, риба, суниці, томати та ін.).

Незрілість системи асиміляції харчових речовин та регуляції метаболізму, висока чутливість організму дітей першого року життя до дії харчових контамінантів визначають необхідність жорстких вимог до якості і безпеки продуктів дитячого харчування. Якраз цими обставинами визначається загальновизнане в світовому товаристві положення про необхідність використання в харчуванні дітей першого року життя продуктів промислового виробництва, які не лише забезпечують дітей збалансованим набором всіх замінних і незамінних харчових речовин, гарантують їхню хімічну і мікробіологічну безпечність, а й дозволяють надати необхідну консистенцію, визначену ступінь подрібнення, а також включати в харчування дітей компоненти, які неможливо використовувати під час виготовлення їжі в домашніх умовах, полегшують і пришвидшують виготовлення харчування для немовлят, економлячи працю і час матерів.

Нині харчування дітей 1-го року життя характеризується серйозними відхиленнями від принципів раціонального харчування:
- раннім введенням в харчування немовлят частково адаптованих і неадаптованих молочних сумішей;
- широким використанням, як першого продукту прикорму, глютенвмісної манної каші;
- використанням в харчуванні дітей продуктів прикорму не промислового, а домашнього виробництва, особливо овочевих пюре та каш.

Корекція цих недоліків є одним з важливих завдань для фахівців-нутриціологів.

Зростає важливість забезпечення ентерального антибактеріального імунітету новонароджених, що досягається імунними і біфідогенними компонентами.

Останнім часом були розроблені способи підвищення біфідогенності сумішей для штучного харчування шляхом зміни їхнього вуглеводного та білкового складу. Але найбільш поширеними є спрямована мікробна колонізація кишечника за допомогою живих мікроорганізмів пробіотиків та пребіотиків — низькомолекулярних вуглеводів. До них відносяться волокноподібні не перетравні олігосахариди, які гідролізуються лише в товстому кишечнику ферментами мікрофлори до СО2 та органічних кислот. Зниження рН середовища, що виникає при цьому, перешкоджає розмноженню патогенних мікроорганізмів.

Серед олігосахаридів розрізняють фруктоолігосахариди, фруктани, глюкоолігосахариди, глюкани та декстрини, галактоолігосахариди, а також олігосахариди рослинних продуктів [12]. Промисловість ЄС виробляє лактулозу, яка складається із залишків галактози і глюкози внаслідок дії фермента b-галактозидази. Останнім часом приділяють велику увагу олігосахаридам рослинного походження. Їх виявлено у цибулі, часнику, спаржі, овсі, пшениці, помідорах, корені цикорію та ін.

Вивчено олігосахаридний склад материнського молока. Розрізняють 130 різних видів три-гексасахаридів, які складаються з лактозного ланцюга, до редукованого кінця якого приєднані ланцюги N-ацетиллактоаміна, l-фукози, N-ацетилнейрамінової кислоти. Олігосахариди материнського молока не гідролізуються ферментами тонкого кишечника, де вони стають харчовим середовищем для сахаридолітичної мікрофлори, головним чином біфідо- та лактобактерій. Зниження рН кишкового середовища виникає за рахунок посиленої продукції молочної кислоти цими мікроорганізмами, що затримує розмноження патогенних бактерій. Вважають, що олігосахариди материнського молока перешкоджають адгезії патогенних мікроорганізмів і, як наслідок, їхній активності. Крім того, олігосахариди материнського молока, зв'язані з іншими біфідогенними факторами, забезпечують їхній захист від впливу ферментів проксимальної частини травного каналу. Виходячи з наведеного, нині в Європі в нові молочні суміші, наприклад в "Нутрілон", вводять галактоолігосахариди, фруктоолігосахариди, зокрема інулін.

Харчові волокна також відносять до пребіотиків. Вони утримують воду, збільшуючи осмотичний тиск в порожнині травного каналу, мають виражений детоксикаційний ефект. Мікрофлора товстої кишки перетравлює ферментовані і частково ферментовані волокна і, тим самим, отримує енергетичний і пластичний матеріал для свого росту і проліферації. Для лікувально-профілактичного харчування дітей першого року життя розроблені суміші з харчовими волокнами "Хумана ЛП", "Хумана ЛП+СЦТ" та ін. Вони містять фрукто-олігосахариди, лігнін, целюлозу, геміцелюлозу, клітковину банана. Аналіз результатів експериментальних досліджень провідних вітчизняних і іноземних вчених, виконаних за останні десятиліття, свідчить про важливе значення пребіотиків як складової частини функціонального харчування дітей першого року життя [13].

Інтегральними індукторами стану харчування дітей є поширеність харчової недостатності серед дітей дошкільного віку, частота випадків відставання в рості дітей, що йдуть до школи, народження дітей з малою масою тіла (менш 2,5 кг) (рис. 2). До показників стану харчування відноситься також оцінка ранньої та загальної дитячої смертності.

Потрібно розробити інтегральний підхід для вирішення проблеми хвороб дефіциту комплексу харчових речовин, зокрема білка, кальцію, заліза та ін. Їхній дефіцит спричиняє значну поширеність остеопатії, остеопорозу, залізодефіцитної анемії серед дітей дошкільного і шкільного віку. Цей інтегральний підхід полягає в побудові так званої метаболограми, яка відображала б широкий спектр біохімічних та антропометричних показників, а також відповідність кількості спожитих нутриєнтів нормативним величинам.

У наші дні харчування дітей шкільного віку характеризується зниженням споживання найбільш цінних у біологічному відношенні харчових продуктів, таких як м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молочні продукти, риба і рибні продукти, яйця, олія, фрукти й овочі. Разом з тим, істотно збільшується споживання хліба і хлібопродуктів, а також картоплі. Нині в Україні, внаслідок нераціонального харчування, 3% дітей мають дефіцит маси тіла, а 15% — відставання росту.

Вивчення стану харчування показало, що діти дошкільного віку споживають завищену кількість вуглеводів і тваринних жирів та недостатню кількість білків, кальцію, вітамінів А та С [8, 14]. Майже припинилась С-вітамінізація третіх страв в їдальнях більшості навчальних закладів, особливо в сільській місцевості. Суттєво (до 10–35,6%) зменшилась кількість школярів, які одержують гаряче харчування в школі. У більшості випадків припинили роботу харчоблоки та їдальні професійно-технічних училищ, працюють лише буфети. Більша частина учнів ПТУ, які користуються пільгами, отримують замість харчування грошову компенсацію.

Важливою проблемою є надмірне використання в щоденному харчуванні дошкільнят і дітей шкільного віку продуктів з великою кількістю жирів та вуглеводів (чіпси, гамбургери та інші продукти "fast food"), а також солодких безалкогольних напоїв з синтетичними барвниками, консервантами та ароматизаторами. Такий стиль харчування, далекий від правил раціонального харчування, викликає у науковців-медиків тривогу.

Виробництво вітчизняних продуктів дитячого харчування ще не досягло необхідного рівня. Хоча розроблена нормативна документація на кілька сот найменувань продукції для дітей, але асортимент продуктів, що тепер виробляється, досить обмежений. Відсутні вітчизняні продукти лікувального призначення для дітей зі спадковими захворювання (ферментопатії, порушення амінокислотного, вуглеводного обмінів). Як відомо, до якості і безпеки продуктів дитячого харчування та їхньої сировини висуваються підвищені вимоги. Для отримання високоякісних продуктів дитячого харчування потрібна харчова сировина високого ґатунку. Через високу забрудненість навколишнього середовища далеко не завжди вдається відшукати чисті сировинні зони, придатні для одержання такої сировини [14].

Вкрай необхідними є різні шляхи раціоналізації харчування школярів: включення в раціони шкільного харчування спеціалізованих продуктів, збагачених основними мікронутриєнтами, проведення масової вітамінізації школярів за допомогою вітамінних препаратів та напоїв, удосконалення різних форм організації шкільного харчування, упорядкування асортименту шкільних буфетів, широке впровадження сучасних освітніх програм, які формували б у дітей і підлітків стереотипи раціонального харчування [8, 14].

Викликає тривогу стан здоров'я дітей. За статистичними даними рівень захворюваності дитячого населення України в 2001 році збільшився на 25,6% порівняно з 1990 роком. Майже у 3 рази підвищився рівень розповсюдженості захворювань ендокринної системи, у 1,5 рази — органів травлення, крові та кровотворних органів, у 2 рази — системи кровообігу, кістково-м'язової та сечостатевої систем, вроджених аномалій і новоутворень. У структурі загальної захворюваності дитячого населення України хвороби органів травлення займають друге місце. З 1980-х років також спостерігається значне зростання поширеності серед дітей анемій, в т.ч. залізодефіцитних. Так, у 2004 році поширеність анемії серед дітей 0—14 років становила 50,2 випадки на 1000 дітей (у 1997 р. — лише 36,05) [8].

Медицина дитинства поки що залишається медициною захворювань, в деякій мірі медициною розвитку. Необхідно зосередити увагу громадкості на переході до медицини формування здоров'я. Основні принципи здорового способу життя, в тому числі принципи раціонального харчування, повинні бути закладені під час виховання дитини в сім'ї та її навчання в школі.

Література
1. Тутельян М.А., Конь И.Я. Научные основы разработки принципов питания здорового и больного ребенка // Вопросы детской диетологии. —2005. —Т.3, №3. —С. 5–8.
2. Смоляр В.І. Геномно-протеомна парадигма в нутриціології // Проблеми харчування. —2006. —№11. —С. 10–17.
3. Грибакин С.Г., Шилина Н.М. Роль липидов в питании детей: некоторые актуальные аспекты // Вопросы детской диетологии. —2005. —Т.3, №2. —С. 40–46.
4. Mickaelsen K., Weaver L., Branca F et al. Feeding and nutrition of infants and young children // WHO Regional Publications. European Series. —2000. —№87. —288 p.
5. Jensen R.G. The lipids of human milk // Lipids. —1999. —№34. —P. 1243–1271.
6. Koletzko B., Agostoni C., Carlson S.E. et al. Long chain polysaturated fatty acid (LC-FUFA) and perinatal development // Acta Paediat. —2001. —№90. —P. 460–464.
7. Микроэлементы в грудном молоке // Отчет о совместном коллаборативном исследовании. ВОЗ/МАГАТЭ. —Женева-Вена, 1991. —136 с.
8. Проданчук М.Г., Корецький В.Л., Орлова Н.М. До проблеми безпеки харчування населення України // Проблеми харчування. —2005. —№2. —С. 5–9.
9. Смоляр В.И. Значение питания для роста и формирования костей у детей школьного возраста: Автореф. докт. дис. —М., 1981. —46 с.
10. Lorber M., Phillips L. Infant exposure to dioxin-like components in breast milk // Environ. Health Perspect. —2002. —Vol.110, №6. —P. 325–332.
11. Koppe J.G., Pluim H.J., Olie K. et al. Breast milk dioxins and possible effects on the health of newborn infants // Sci. Total Environ. —1991. —Vol.106, №1—2. —P. 33–41.
12. Отт В.Д., Муквіч О.М. Сучасні дані про роль пребіотиків в дитячому харчуванні // Проблеми харчування. —2005. —№2. —С. 30–34.
13. Карпенко П.О., Вознюк В.В., Мельничук Н.О., Коваленко Н.К., Полтавська О.А. Пробіотики в медичній практиці // Проблеми харчування. —2005. —№1. —С. 25–28.
14. Подрушняк А.Є., Кульчицька В.П., Гончарук Є.В., Турта Н.І., Корзун В.Н., Шкуро В.В., Сапуга І.Є., Мойсеєнко Р.О., Григоренко А.А. Харчовий статус і обґрунтування норм харчування організованого дитячого населення України // Проблеми харчування. —2004. —№4. —С. 31–38.


| Зміст |