НАМ ПИШУТ

1. Валентин Васильев из Харькова интересуется, что следует понимать под генотоксическим действием химических соединений?

В широком смысле генотоксическое действие химических соединений предполагает проявление токсического влияния на всей протяженности ядерного генома. В более узком смысле под этим термином следует понимать повреждение отдельных участков генома (индивидуальных генов или групп генов) в результате непосредственного или опосредованного влияния токсиканта на геном.

Токсические вещества, в зависимости от химической структуры, могут проникать внутрь клетки органов-мишеней или оставаться на ее поверхности, связываясь с оболочкой (плазматической мембраной). В первом случае генотоксическое действие реализуется в результате непосредственного химического взаимодействия токсиканта с сайтами ядерного генома (хроматина), так называемыми рецепторами, тропными к данному токсиканту. В зависимости от химической природы токсиканта, взаимодействие может осуществляться с компонентами ДНК, белков хроматина (гистоновых или негистоновых), а также с минорными компонентами хроматина (РНК, липиды). Однако, только в случае повреждения ДНК в результате подобного взаимодействия можно говорить о генотоксическом эффекте, так как именно она является материальным носителем генетической информации, содержащейся в последовательности генов. Можно предполагать, что подобное повреждение ДНК может осуществляться как в результате непосредственного связывания токсиканта с ДНК, так и нарушения ее структуры в составе хроматина в результате токсического повреждения остальных из перечисленных компонентов хроматина. Взаимодействие с азотистыми основаниями ДНК может изменить их химическую природу и в случае возникновения нерепарируемых повреждений привести к мутациям (стойким изменениям первичной структуры ДНК, передающихся в ряду поколений).

Взаимодействие активных форм кислорода с липидами хроматина может инициировать запуск реакций перекисного окисления липидов (ПОЛ), в результате чего возникают свободнорадикальные повреждения ДНК, что также в случае неэффективной репарации может вести к искажению считывания генетической информации с ДНК в результате мутаций. Это два наиболее распостраненных типа генотоксических повреждений ДНК под действием химических соединений.

Повреждение других компонентов хроматина - белков, молекул матричной РНК, связанной с ДНК в процессе транскрипции - химическими токсикантами может приводить к тому же конечному результату — неправильному считыванию информации (но уже с РНК), что приводит к появлению белковых молекул с измененной первичной структурой, однако, в данном случае повреждения генов не происходит, поэтому подобные повреждения в строгом смысле к генотоксическим не относятся. Однако, нельзя исключить возможность того, что в случае повреждения белков хроматина может изменяться точность репликации ДНК в результате изменения ее структуры (не первичной) в составе хроматина, однако, непосредственного повреждения генов при этом, опять-таки, не происходит. В результате повреждения матричной РНК искажение считывания информации на белок наблюдается на уровне трансляции.

В случае химических соединений, не способных проникать внутрь клетки (ядра) чувствительных органов, токсический эффект может быть реализован в результате связывания с соответствующими рецепторами на поверхности мембраны с последующим запуском системы вторичных посредников (cAMP, cGMP, фосфоинозитидный каскад), на уровне траскрипции или трансляции. То есть, опять-таки, генотоксического действия в данном случае не происходит. Тем не менее, конечный эффект остается при этом таким же, что и в случае генотоксического действия - появление белков с измененной первичной структурой, в том числе и ферментов, с последующим патологическим изменением клеточного обмена веществ.

В последние годы в ведущих токсикологических лабораториях у нас в стране и, в особенности, в развитых странах Запада уделяют все больше внимания проблеме генотоксического действия химических соединений. Проявление токсического эффекта на уровне отдельных генов позволяет понять глубинные механизмы формирования заболеваний, вызванных токсикантами различного происхождения. О последних достижениях в этой области токсикологии см. "Совр. пробл. токсикол." —1999. —N 1, С. 58—61.

Д.б.н. Е.Л. Левицкий

2. Костянтин Козлов з Києва запитує, чи діє в Україні токсикологічна служба в системі медицини катастроф?

Згідно з класифікацією, розробленою в Інституті фармакології та токсикології АМН України, на території нашої держави існує ризик масових отруєнь токсикантами різних класів, до яких відносяться сильнодіючі отруйні речовини, пестициди, мінеральні добрива, отрути воєнної хімії, токсичні засоби побутової хімії, отрути, які викликають токсикоманію, лікарські засоби, отрути геологічного та біологічного походження. Такі інциденти, як правило, можугь мати клініко-токсикологічні, санітарно-гігієнічні та екотоксикологічні наслідки. Отже, при хімічній (токсикологічній) катастрофі виникає необхідність в короткі терміни здійснити значний за обсягом комплекс заходів по медичному захисту населення від отрут, які стали причиною токсикологічної катастрофи. Беручи до уваги значний рівень ризику катастроф різних видів в Україні та значні масштаби заходів по ліквідації їх наслідків, Президент України дав доручення Кабінету Міністрів України про створення единої державної системи медичної допомоги населенню України - служби медицини катастроф. Наказом МОЗ України N 171 від 04.06.97 р. створено Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф із відповідним статусом та структурою. Іншими наказами затверджена Центральна координаційна комісія державної служби медицини катастроф (ДСМК) та визначені медичні сили, засоби і лікувальні заклади. Згідно з Положенням про ДСМК, її структура включає державний та територіальний рівні. Згідно з методичними рекомендаціями "Територіальні центри екстреної медичної допомоги у складі державної служби медицини катастроф України та їх організація. —К.: —1998. —84 с.", головними закладами ДСМК на територіальному рівні є центри екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, а медичними силами — бідповідно бригади постійної готовності першої черги та спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги.

Згідно з прийнятою у більшості країн системою, медична допомога в екстремальних умовах розчленована в часі та просторі, що обумовлено неможливістю забезпечити медичними кадрами та відповідними засобами потерпілих на маршруті руху від осередку ураження до госпітального закладу. Отже, перша медична допомога потерпілим в осередку ураження надається особовим складом аварійно-рятувальних підрозділів. На пунктах збору потерпілим першу лікарську допомогу надають бригади швидкої медичної допомоги та спеціалізовані бригади постійної готовності першої черги. Після евакуації у лікарні потерпілим надається кваліфікована та спеціалізована медична допомога.

Рекомендується створювати також бригади постійної готовності другої черги: хірургічного, терапевтичного, психоневрологічного та токсико-терапевтичного профілю. Їх основне призначення — підсилення лікарень спеціалістами відповідного профілю в залежності від характеру ураження потерпілих, які в них надходять. Зазначимо, що токсико-терапевтична бригада комплектується лікарем-токсикологом, лікарем-анестезіологом, фельдшером-лаборантом та медичною сестрою.

За умов хімічних катастроф виникає гостра необхідність проведення робіт санітарно-токсикологічного характеру: ідентифікація природи фактора, який викликав масові ураження; визначення та санітарно-гігієнічна оцінка зараження різних об'єктів довкілля та прогнозування можливих наслідків, санітарно-хімічна експертиза продуктів харчування та води, розробка правил та режимів поведінки населення на забруднених територіях та ін. Для вирішення цих задач відповідними рішеннями залучаються санітарно-епідеміологічна служба, служба захисту тварин та рослин, відповідні відомчі служби, науково-дослідні заклади та інші організації.

Отже, як така токсикологічна служба у системі державної служби медицини катастроф не передбачена. У ліквідації наслідків хімічних катастроф приймають участь, поряд з державною службою медицини катастроф, ряд інших служб та закладів.

Д.м.н. В.В. Храпак