|
ЛІКУВАННЯ ІНТОКСИКАЦІЙ УДК 577.1:599.323.4-019:615.322:582.998.2 АНТИОКСИДАНТНА ТА ГЕПАТОЗАХИСНА ДІЯ НАСТОЯНКИ АРНІКИ ГІРСЬКОЇІ.М. Яремій, к.б.н. Буковинська державна медична академія, м. Чернівці, Україна Останнім часом значно зросла частота захворювань гепатобіліарної системи, зокрема різних видів вірусних та токсичних гепатитів. Сьогодні вважають [1], що механізмом, який відіграє ключову роль у розвитку токсичних уражень печінки, є накопичення в тканинах активних форм кисню і активація внаслідок цього процесів вільнорадикального окиснення ліпідів (ВРОЛ) та біополімерів. Нині універсальною моделлю патології клітинних мембран, що супроводжується порушенням в клітині оксидантно-антиоксидантного гомеостазу і формуванням так званого "оксидантного стресу", вважається токсичний гепатит, викликаний введенням чотирихлористого вуглецю (CCl4) [1]. Для лікування хронічних захворювань гепатобіліарної системи успішно використовують препарати з рослинної сировини. Нашу увагу привернула арніка гірська (Arnica montana L.), яка багата на флавоноїди, оксикоричні кислоти, дубильні речовини, сесквітерпени, b-каротин, які мають антиоксидантну та гепатопротекторну дію [2]. Метою даного дослідження стало з'ясування характеру впливу настоянки арніки гірської (Tinctura Arnicae) на перебіг експериментального токсичного гепатиту у щурів. Матеріали та методи дослідження Дослідження проведено на 20 білих нелінійних щурах-самцях масою 180±10 г, які утримувалися в умовах та на раціоні віварію. Токсичний гепатит у щурів викликали шляхом внутрішньошлункового (за допомогою зонда) введення чотирихлористого вуглецю, дворазово (через день), із розрахунку 0,25 мл/100 г маси тіла у вигляді 50 %-ного олійного (оливкового) розчину [1]. Дослідних тварин було поділено на три групи: I — контрольні (інтактні) щурі; II — тварини, отруєні ССl4 ; III — тварини, які отримували щоденно перорально протягом 5 днів до, а також протягом усього періоду інтоксикації настоянку арніки гірської у дозі 0,1 мл/кг маси тіла. Тварин знеживлювали шляхом декапітації під легким ефірним наркозом через 24 год після останнього введення ССl4 і настоянки арніки гірської. Кров забирали в присутності ЕДТА (1 мг/мл). В плазмі крові визначали: активність аланін- і аспартатамінотрансфераз (АЛТ і АСТ) [КФ 2.6.1.2.] і [КФ 2.6.1.1.] [3] та глутатіон-S-трансферази (Г-S-Т) [КФ 2.5.1.18] [4], а також вміст модифікованих білків (ОМБ) [5], середньомолекулярних пептидів (СМП) [6] та церулоплазміну (ЦП) [7]. В 5 %-них гомогенатах печінки тварин, приготованих на 50 мМ трис-HCl-буфері, визначали вміст малонового альдегіду (МА) [8], відновленого глутатіону (Г-SH) [8], глутатіон-пероксидази (ГП) [КФ 1.11.1.9] [9], Г-S-Т [4] та каталази [КФ 1.11.1.6] [10]. Отримані результати обробляли статистично з визначенням ступеня вірогідності за допомогою t-критерію Стюдента. Результати та їх обговорення Згідно отриманих результатів (табл. 1, 2), через 24 год після отруєння тварин тетрахлорметаном в тканинах відбувається активація процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та окиснювальна модифікація білків. Так, в печінці щурів на 32 % зріс вміст малонового альдегіду, а у плазмі крові в середньому на 33 %, порівняно з контролем, вміст окиснювано модифікованих білків. Отруєння щурів CCl4 викликало виснаження антиоксидантних резервів організму — в печінці на 43 % знизився вміст Г-SH. Спостерігалося пригнічення активності каталази печінки (на 24 %), що, очевидно, є наслідком інгібування ферменту надлишком пероксиду водню. Реєструвалось компенсаторне підвищення активності глутатіонпероксидази (на 30 %), яка, як відомо [8, 9], використовує Г-SH для знешкодження пероксиду водню та інших гідропероксидів, зокрема гідропероксидів жирних кислот, що у значній кількості утворюються в результаті активації ВРОЛ. Активність глутатіон-S-трансферази в печінці даної групи тварин була на 37 %, нижчою, ніж у інтактних щурів, що, очевидно, пов'язано з виснаженням основного кофактора Г-S-Т — відновленого глутатіону. За даних умов інтоксикації в печінці знижувалaсь активність ферментів, які приймають участь у регенерації глутатіону з його окисленої форми: глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (на 14 %) та глутатіонредуктази (на 37 %). Не виключено, що однією з імовірних причин зниження вмісту глутатіону відновленого є порушення процесу синтезу глутатіону. В плазмі крові тварин на 46 % підвищився вміст антиоксиданта церулоплазміну. Посилення процесів ВРОЛ, як відомо [1, 8], викликає деструкцію клітинних мембран гепатоцитів, про що свідчить підвищення в плазмі крові отруєних тварин активності АЛТ та АСТ (на 55 та 15 % відповідно) та на 44 % — активності Г-S-Т, яка приймає участь у знешкодженні різноманітних ксенобіотиків і також є чутливим маркером цитолізу гепатоцитів [4, 8]. В плазмі крові щурів з експериментальним гепатитом підвищився на 70 % вміст середньомолекулярних пептидів — головних маркерів ендогенної інтоксикації організму [6]. Введення щурам протягом 5 днів до та протягом усього періоду отруєння тетрахлорметаном настоянки арніки гірської справило позитивний вплив — в плазмі крові на 41 % нижчою, ніж у тварин, які не отримували препарат, була активність аланінамінотрансферази, лише на 18 % відрізнявся від показників контролю вміст середньомолекулярних пептидів, на 27 % — вміст церулоплазміну, на 37 % і 14 % відповідно — активність глутатіон-S-трансферази плазми та печінки щурів. Решта показників у тварин даної групи не відрізнялася від таких у інтактних щурів, що свідчить про антиоксидантні та гепатопротекторні властивості настоянки арніки гірської. Література |