УНІТІОЛ: ВПЛИВ НА ЧЕРВОНУ КРОВ І РІВЕНЬ ОКСИГЕМОГЛОБІНУ ЗА УМОВ КАДМІЄВОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ

Івано-Франківська державна медична академія,
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

У літературі детально проаналізовано роль еритроцитів у підтриманні гомеостазу організму при дії різних чинників [1—3, 10, 12 ]. За останні роки зріс інтерес до вивчення здатності еритроцитів здійснювати адсорбцію і приймати участь в метаболізмі ксенобіотиків, зокрема і солей важких металів. У механізмах біоцидної дії іонів важких металів значну роль відіграють порушення біохімічних та функціональних властивостей еритроцитів. Літературні дані та власні дослідження [2, 3, 10, 14 ] вказують, що розвиток гіпоксії, різного роду інтоксикацій, аутоімунні розлади, порушення клітинного метаболізму пов'язані із порушенням структури і функції системи еритрону. Одними з причин, що зумовлюють зміни структурно-функціонального стану еритроцита, розглядають порушення структури і функції мембран еритроцитів, зниження антиоксидантного захисту за умов неконтрольованої інтенсифікації процесів вільно-радикального окиснення. Проведені нами раніше дослідження впливу хлориду кадмію (CdCl₂) на систему еритрону і гемоглобіну [1, 3, 8] вказують на зниження числа еритроцитів, рівня загального гемоглобіну, накопичення неактивних лігандів гемоглобіну (сульфHb і метHb).

Враховуючи, що з кожним роком зростає забруднення довкілля солями важких металів, в тому числі й кадмію, актуальною є проблема профілактики і корекції кадмієвої інтоксикації. У зв'язку з цим метою даного дослідження було вивчення впливу одного з відомих антидотів — унітіолу на систему еритрону і процеси оксигенації за умов кадміозу. З літератури [5, 7, 11] відомо позитивний вплив унітіолу на функціональний стан печінки і нирок при інтоксикації важкими металами, алкогольному отруєнні, лікуванні ускладнень у хворих цукровим діабетом.

Матеріали та методи дослідження

Експерименти проводили на статевозрілих нелінійних щурах-самцях масою 140—180 г. Тварини розділені на три групи: 1 — інтактні тварини, яким вводили відповідні дози фізіологічного розчину; 2 — тваринам вводили внутрішньом'язово хлорид кадмію CdCl₂ протягом 10-ти днів у дозі 1200 мкг/кг маси тіла; 3 — після завершення введення хлориду кадмію тваринам внутрішньом'язово вводили унітіол в дозі 0,1 мл 5% розчину на 1 кг маси тіла протягом досліджуваних періодів. Щурів утримували на звичайному раціоні віварію, забір матеріалу здійснювали на 1-, 7-, 14-, 21- і 28-у добу після завершення введення хлориду кадмію. Евтаназію проводили під ефірним наркозом.

Підрахунок числа еритроцитів і ретикулоцитів, визначення гематокриту проводили за загальноприйнятими методиками [9], концентрацію гемоглобіну визначали гемоглобінціанідним методом, рівень оксигемоглобіну (оксиНb) за методиками, наведеними в літературі [12]. Статистичну обробку одержаних даних здійснювали на персональному комп'ютері ІВМ з використанням критерію Стьюдента і показника вірогідності.

Результати та їх обговорення

Результати проведених нами досліджень показників периферичної ланки еритрону у щурів, які в процесі кадмієвої інтоксикації одержували унітіол, виявили позитивний еритроцитарний баланс, тенденцію до нормалізації рівня загального гемоглобіну (таблиця). У тварин 2-ї групи на тлі зниження числа еритроцитів і рівня загального гемоглобіну спостерігається омолодження периферичної крові. Підтвердженням цього є зростання числа ретикулоцитів і гематокриту в динаміці кадмієвої інтоксикації. При введенні унітіолу ці показники зазнають менших змін. Одержані результати вказують на захисну дію унітіолу від катіонів кадмію, які здатні зв'язувати тіолові групи на поверхні мембран, впливати на структуру і проникність мембран еритроцитів, активувати процеси перекисного окиснення біополімерів і погіршувати функціонування гемоглобіну.

Оскільки досліджувані параметри мають безпосереднє відношення до забезпечення тканин киснем, ми вивчали рівень оксигемоглобіну (оксиHb) в крові тварин, лікованих унітіолом (рисунок). Одержані результати свідчать про істотне зниження рівня оксиhb на 1—7-у добу експерименту з тенденцією до нормалізації в більш пізні періоди дослідження. На 28-у добу експерименту цей показник досягає рівня 120,31±0,78 г/л при 120,55±1,94 г/л у інтактних тварин. Відносний рівень оксиНb у лікованих тварин коливався в межах 88,61—95,59% від загального гемоглобіну при 67,59—91,96% у другій групі тварин.

Наведені дані вказують на покращення процесів оксигенації тканин при використанні унітіолу в процесі кадмієвої інтоксикації, що, в свою чергу, попереджує розвиток тканинної гіпоксії. Це можна пояснити його захисною дією не тільки на мембрани еритроцитів, а й на глобіновий компонент гемоглобіну.

Література
1. Губський Ю.І., Ерстенюк Г.М. Система "лактатдегідрогеназа-метгемоглобін" та окиснювальні модифікації білків еритроцитів за умов кадмієвої інтоксикації // Мед. хімія. —2003. —5, №1. —С. 9—12.
2. Дослідження системи еритрона при гіпоксіях різної етіології / Токарєва Л.В., Сибірна Н.О., Великий М.М., Романишин Я.М. // Лабор. діагностика. —2000. —№4. —С. 36—38.
3. Ерстенюк Г.М. Вплив хлориду кадмію на систему еритрону // Експерим. фізіол. та біохім. —2002. —№2. —С. 25—29.
4. Ерстенюк Г.М., Дєльцова О.І. Морфологічна перебудова нирки за умов корекції кадмієвої інтоксикації унітіолом // Галицький лікарський вісник. —2002. —Т. 9, №2. —С. 31—32.
5. Ерстенюк Г.М. Вплив селену та унітіолу на активність церулоплазміну і насиченість трансферину залізом сироватки крові щурів за умов кадмієвої інтоксикації // Вісник проблем біології і медицини. —2003. —Вип. 5. —С. 20—22.
6. Кушаковский М.С. Клинические формы повреждения гемоглобина. —Л.: Медицина, 1968. —324 с.
7. Максимов Ю.Н., Краснюк Е.П., Овруцкий В.М. и др. Антидотная эффективность ресинтезированного унитиола // Современные проблемы токсикологии. —2000. —№1. —С. 34—37.
8. Нейко Є.М., Губський Ю.І., Ерстенюк Г.М. Інтоксикація кадмієм: токсикокінетика і механізм біоцидних ефектів // Журн. АМН України —2003. —9, №2. —С. 250—261.
9. Сибірна Н.О., Великий М.М. Цитологічні та фізико-хімічні методи дослідження крові. —Львів, 1997. —С. 38—42.
10. Система эритрона при воздействии на организм окислов азота / Шмаров А.Д., Воробьева Т.И., Лапотников И.А. и др. // Терапевтический архив. —2000. —Т. 72, №7. —С. 57—59.
11. Ткач С.М., Найда Ю.М. Лікування унітіолом хворих з діабетичним холецистопарезом // Ендокринологія. —2002. —7, №1. —С. 27—34.
12. Шиффман Ф. Патофизиология крови: Пер. с англ. —М. —СПб.: Издательство "БИНОМ" —"Невский Диалект", 2000. —448 с.
13. Штабський Б.М., Гжегоцький М.Р. Ксенобіотики, гомеостаз і хімічна безпека людини. —Львів: Наутілус, 1999. —308 с.
14. Iciek M., Polak M., Wlodek L. Effect of thiol drugs on the oxidative hemolysis in human erythrocytes // Acta Pol. Pharm. —2000. —V. 57, №6. —P. 449—454.

| Зміст |