КОЛЬОРИ ТА ЗВУКИ МАЕСТРО ФЛОРІАНА ЮР’ЄВА

«А може, він між нами ходить — геній?»
Ліна Костенко

Флорiан Юр'єв
Система кольоро-музичних тональностей
       У 2000р. Американський біографічний інститут США за внесок у гуманітарні науки та інтелектуальну діяльність визнав киянина Флоріана Ілліча Юр'єва «Людиною року», у 1997-му за особисті досягнення у культурі та мистецтві Міжнародний біографічний центр у Кембриджі нагородив його золотою медаллю та почесним дипломом «Doctor of Art». На творчому рахунку Юр'єва — авторські патенти в царині музичної акустики, що вдосконалили і надали сучасного звучання традиційним струнним інструментам (скрипці та віолончелі). Архітектор за освітою (у 1956 р. закінчив Київський художній інститут), автор споруди Інституту інформатики в Києві, за яку свого часу отримав спеціальну премію Держбуду «За новаторство в архітектурі», він є членом Всеукраїнської спілки музикантів, головою Асоціації скрипкових майстрів-художників України, НСХУ, Спілки архітекторів, кандидатом мистецтвознавства. Його книги — «Музика світла» (1971) та «Колір у мистецтві книги» (1987), що, на жаль, були надруковані надзвичайно малими тиражами, одразу ж стали раритетними, пропонуючи оригінальний погляд на мистецтво, іншу інтерпретацію його вимірів... Людина ренесансного масштабу, різноманітних обдаровань, де мистецька творчість та наукова аналітичність нерозривно поєднуються між собою, Флоріан Ілліч Юр'єв вражає різноманітністю своєї діяльності, що давно склала одну з яскравих сторінок вітчизняної художньої культури. Однак попри те, що про Юр'єва як скрипкового майстра та музиканта писали та пишуть досить багато, його внесок в образотворчість залишається на сьогодні ще недостатньо вивченим. Чи не єдина велика презентація творів художника відбулася лише у 200і р. в київському Будинку архітектора. Тим часом із його ім'ям пов'язані надзвичайно показові тенденції в мистецтві останніх десятиліть.

Флорiан Юр'єв
Кольоропис (colourwriting)
Колiрне позначення фонетичної структури поетичного тексту
       Але спочатку про самого автора, доля якого така ж надзвичайна, як і його талант. Він народився в 1929 р. у селищі Киренськ Іркутської області, де на засланні після радянського концтабору перебував його батько — біолог за фахом, князь Ілля Захар'їн-Юр'єв. Враження від Сибіру та людей, що його оточували, Флоріан Ілліч пронесе крізь усе своє життя... Пізніше радянські критики писатимуть про «щасливий збіг обставин», що дав можливість художнику в дитинстві спостерігати «веселкові полярні сяйва та магнітні бурі з вогненними стовпами, що спадають з неба дивовижною грою кольорів». Сам же мистець вважає, що в досвіді заслання він черпав сили у всіх своїх життєвих випробуваннях... Тоді ж визначилися і його головні творчі зацікавлення — образотворчість та музика. Ще студентом Іркутського художнього училища Ф.nbsp;Юр'єв написав музичну фантазію «Боярин Орша» для альта, виконав її у 1948 р. на олімпіаді молодих музикантів Східного Сибіру і отримав першу премію. З 1950 р. він живе у Києві.
       З кінця 1950-х поряд з діяльністю архітектора та заняттям музикою Ф. Юр'єв починає працювати над своєю теорією «музики кольору», де теоретичний аналіз колірного сприйняття та його віддзеркалення в мистецтві поєднувався із проблематикою «кольоромузики», синтезу звуку та зображення. У 1962 р. він підготував до друку монографію «Музика кольору», яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років, тоді ж, у 1962-му, було знищено багато малярських робіт художника, що через колірні сполучення та гармонії підтверджували й демонстрували його теоретичні дослідження колоризму. Художника надихали ідеї «світлотеатру», який він бачив розгорнутим у Києві в конференц-залі Інституту інформатики («Летюча тарілка» на Либідській), ними ж були пройняті і його концерти «музики кольору», що з успіхом пройшли в Києві у 1964, 1965, 1972 рр. Слід зазначити, що у 1960-х такі зацікавлення були не поодинокими, наукові та практичні розробки в царині колірно-музичного синтезу проводилися в різних містах країни. Вони відбивали загальні захоплення науковими відкриттями, що, здавалося, розкривали безмежні можливості для поєднання мистецтва і техніки, а разом із тим — перекидали містки до мистецтва початку XX ст., коли зв'язки кольору та звуку хвилювали О. Скрябіна, В. Кандинського, В. Баранова-Россіне, М. Матюшина та ін.


Хрест Кандинського

Хрест Малевича

Хрест Юр'єва

Кольоропис (colourwriting) Флорiана Юр'єва

У 1960-х знову, як і в перші десятиліття, актуалізувалося наукоподібне художнє мислення, що відкидало пласку та догматичну картину світу, відкриваючи його парадоксальність і захопливу багатогранність. Мистецтво поставало тут не лише як самодостатня діяльність, а й як інструмент пізнання людини і світу, засіб аналізу та розширення сприйняття. Серед головних центрів 1960-х, де розроблялася подібна проблематика, — легендарне конструкторське бюро «Прометей» у Казані на чолі з Б. Галєєвим, що поступово переросло в науково-дослідницький центр, пізніше, з 1970-х, — лабораторії Калінінградського університету (зокрема, О. П. Журавльова), інститутів автоматики та телемеханіки Ленінграда і Москви, студії при музеї О. Скрябіна у Москві, московській групі художників «Рух». В Україні питаннями кольоромузики на початку 1960-х рр. займалися в Харкові інженер Ю. Правдюк, в Одесі — члени клубу ім. Чурльоніса на чолі з О. Соколовим. У цьому контексті дослідження Ф.nbsp;Юр'єва вирізнялися особливою послідовністю і самостійністю, виростали на глибокому теоретичному підґрунті. Зокрема, одним із перших у світі він довів органічну природу кольоросприйняття, що забезпечується наявністю двох кольорових та одного чорно-білого каналів бачення у зорових нервах людини; відкинута офіційною радянською наукою, ця теорія через десятиліття була підтверджена дослідженнями англійських вчених-фізіологів, що на початку 1980-х pp. отримали за неї Нобелівську премію. Однак, якщо англійські вчені аналізували суто фізіологічну природу бачення, Юр'єв досліджував його в іншому, психологічному аспекті, синтезуючи у своїх теоретичних розвідках фізичну та інтелектуальну природу людського бачення, де сприйняття кольору та його відтворення виступає результатом культурного поступу. Він розглядає кольоропис як самостійний спосіб художнього мислення, де колірні гармонії за своїми засадами близькі до гармоній музичних. Звідси ж — ідея музики кольору, де, як у клавірах Баха, колірні сполучення будуються на складних закономірностях, поєднуючи раціональні та індивідуально-емоційні складові творчості. Йому належить і оригінальний метод колірної фонетичної транскрипції, який може бути застосований до всіх мов, а також для колірного запису музичних творів. У ній художник поєднує звуки, зображення та слова, додаючи до кольору та музики мистецтво поезії. Про це в одному з інтерв'ю розповів сам автор: «Цей метод виник з мого захоплення поезією. Я писав вірші, тож спробував структурувати їх за допомогою кольору. Колірні рядки складались у картину. Час перетворювався на простір. Якщо вірш розгортається в часі, то його колірний еквівалент можна осягнути миттєво, єдиним поглядом! Я почав перекладати на кольори вірші інших поетів. Виявилося, що кожний великий поет має свій характерний набір кольорів». Так виникло «колірне письмо Ф.nbsp;Юр'єва», що можна розглядати як явище не тільки наукове, а й суто мистецьке. Не випадково здійснена ним цілком нова розшифровка загадкової партії світла у партитурі симфонічної поеми О. Скрябіна «Прометей» базується на естетичній відповідності колірної гармонії до музичної, на противагу поширеним дотепер спробам прочитати цю партію через відповідність кольорів окремим звукам. У творчості Юр'єва, хай би чим він займався, так чи інакше переважає погляд художника, що намагається передати світ у цілому, у його взаємозв'язках та несподіваних перетинах, у його єдності й нерозривності.


Трійця

Гармонія сфер

Авраам - батько трьох релігій (іудаїзма, християнства, ісламу)

Кольоропис (colourwriting) Флорiана Юр'єва

       Свої колірні композиції він називає «модусами», наголошуючи на їхній «інструментальній» функції — як засобу осягнення твору, як шляху, що поєднує візуальні, символічні, комунікативні, емоційно-виразні складові. Однак його композиції, вже у після-радянський час залучені до великих ретроспективних виставок нефігуративного мистецтва в Україні, суттєво доповнювали їх, репрезентуючи особливий «науково-дослідний» шлях в осягненні колірних гармоній, яким усе життя йде майстер.
       Та й свої дивовижні скрипки і віолончелі Ф.nbsp;Юр'єв теж називає «модусами», що носять імена відомих композиторів — Шуберта, Венявського, Гайдна, Глюка... їхнє досконале звучання підтверджене такими блискучими музикантами, як О. Макаренко, А. Баженов, Г. Сафонов, А. Білоусов, Б. Которович, О. Криса та ін., що підкреслюють, окрім звукової та акустичної довершеності, ще й вишукану естетичність форми його інструментів. Адже і тут роботу над скрипкою чи віолончеллю майстер починає з її образного бачення, де майбутній «голос» інструмента, його тембр, сила та наповнення звуку окреслюють широке асоціативне змістове поле. Такими є його скрипки «Марія Каллас», «Паганіні», «Катерина Білокур», що мають своє особливе, неповторне звучання, підкреслене в їхньому художньому оформленні скульптурними портретами, що завершують головки інструментів. До речі, Флоріанові Іллічу належить думка, що саме скрипка є одним із найдавніших і традиційно українських інструментів, а тому в її звучанні він намагається йти шляхом національних особливостей, не тільки наслідуючи високі зразки Страдіварі, Гварнері, Аматі, а й доповнюючи їх багатством українського мелосу.

Ф. Юр'єв. "Веснуватi"

Ф. Юрьев. "Бесноватые"

Т. Шевченко. "Думи мої"...

Кольоропис (colourwriting) Флорiана Юр'єва


       ...У 2006 р. з ініціативи меценатського культурологічного проекту ЕКОГІНТОКС вийшла книга «Флоріан Юр'єв. Ріка часів», присвячена його творчості музиканта та скрипкового майстра. В ній надруковано вокально-інструментальну сюїту мистця, над якою він працював з 1950-х рр., поклавши на музику поряд із своїми віршами сонети Шекспіра, поезії Шевченка, Війона, Тичини, Блока, Драча... Підготовлені до видання його дослідження з колористики, «музики кольору», що, як переконаний автор, проходить крізь всю художню культуру людства, поєднуючи між собою епохи, народи, художні стилі, різні способи мистецького висловлювання.
       Художнє мислення Флоріана Ілліча вражає своєю синтезуючою силою, потужним даром сприймати мистецтво як інтегруючу культурну енергію, що здатна поєднати різноспрямованість людської діяльності в насиченій образній єдності.
       Проте геній, як відомо, літає, де захоче. Сьогодні майстра хвилюють проблеми екології, знищення лісових масивів, що загрожує людству глобальною катастрофою. Він досліджує проблему збереження лісів, висуваючи свою оригінальну позицію. А поряд із цим — працює над новим матеріалом для своїх улюблених скрипок, де шляхом запропонованих ним технологій пропонує використовувати для їх створення не рідкісні породи дерев, як це відбувається, а просту спеціально оброблену деревину. Таку скрипку майстер уже виготовив, і вона отримала схвальну оцінку музикантів... Насиченість творчої думки Флоріана Ілліча Юр'єва вражає, як вражає його постійний інтерес до життя, світу мистецтва, як вражає сила таланту, що здатна знову і знову відкривати нове, утверджуючи непереборну енергію людського духу.

Галина Скляренко
кандидат мистецтвознавства


На головну сторінку