УДК: 616.12-008.331.1-092: 613.288

ОСОБЛИВОСТІ СПОЖИВАННЯ ЖИРІВ ОСОБАМИ З ПІДВИЩЕНИМ АРТЕРІАЛЬНИМ ТИСКОМ (ЗА ДАНИМИ ПОПУЛЯЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ)

Н.В. Давиденко, кандидат мед. наук

Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеско АМН України, м. Київ

SUMMARY. The standardized epidemiological examination of unorganized population (n=1995 persons) in age 18—64 years with the determination of group with arterial hypertension (АH=33,9%) was carried out. The features of nutrition and consumption of fats different on chemical composition by persons with AH and without AH was studied. There is a disbalance of the nutrition among the patients with AH on the basic food matters and the feed contains more of fats, especially animal fat and cholesterol. The patients with AH use reliably anymore saturated fatty acids and less polyunsaturated fatty acids especially w-3 and w-6 fatty acids, as compared to persons without AH. The frequency of the AH is increased with the increase of level use of fats. The same nutritional disorders among unorganized populations and the patients with high blood pressure prove the necessity of undertaking national measures to improve the nutrition.

Необхідність покращення та активізації профілактичної допомоги населенню, корекція факторів ризику (ФР), пов'язаних зі способом життя, важливо по відношенню до серцево-судинних захворювань (ССЗ), особливо артеріальної гіпертонії (АГ), поширеність котрої в нашій країні висока, а якість профілактичного лікування поки недостатня [7, 8]. За даними епідеміологічного обстеження неорганізованої популяції населення віком 20—64 роки розповсюдженість АГ складає 25,5% серед чоловіків та 30,2% серед жінок [6]. На теперішній час в економічно розвинутих країнах цей показник не перевищує 25—27% [15]. Зниження смертності від ССЗ в таких країнах, як США, Канада, Фінляндія пов'язують не тільки з покращенням якості лікування, а головним чином з активною профілактичною діяльністю щодо попередження виникнення нових випадків цих захворювань [14]. Проведені в Росії 10-річні проспективні дослідження доказали, що зниження ризику смерті у хворих АГ відбувається, в першу чергу, внаслідок поєднання медикаментозного лікування та корекції основних ФР [4]. Визначення ролі окремих компонентів немедикаментозного втручання у запобіганні розвитку інфаркту міокарда та мозкового інсульту показало, що дієтологічна корекція ФР в профілактиці АГ має вирішальне значення [2, 9].

Ефективність профілактичних заходів залежить від адекватності дієтологічних рекомендацій структурним змінам у звичках харчування осіб з підвищеним артеріальним тиском (АТ) [2, 10].

Мета даної роботи — вивчення особливостей харчування осіб з АГ з цілеспрямованим аналізом споживаними різних за хімічним складом жирів.

Задачами дослідження були:
- вивчення структури харчування осіб з АГ;
- порівняльна оцінка структури споживання жирів особами з АГ та в групі з нормальним АТ;
- встановлення частоти виникнення АГ в залежності від вмісту в раціонах харчування жирів різного хімічного складу;
- вивчення інформованості населення про аліментарні фактори ризику АГ.

Матеріали та методи

Обстежена 25% підвибірка із репрезентативної вибірки мешканців одного із районів м. Києва (1995 чоловіків та жінок віком 18—64 роки). Всього обстежено 501 особу, згідно із класифікацією рівнів АТ (ВООЗ та Міжнародне товариство гіпертонії, 1999) хворих АГ було 170. Для вивчення харчування застосовували метод 24-годинного опитування з використанням муляжів продуктів та страв. Дані розраховувалися в абсолютних та відносних величинах. Статистичну значимість різниць оцінювали на основі критеріїв t Стьюдента і X² (по чотирьохпільній таблиці). Провели поштове анкетування 1106 осіб для визначення інформованості населення щодо способу життя, звичок у харчуванні, зокрема про застосування різних жирів.

Результати обстеження та їх обговорення

Із 501 обстеженого у 33,9% була виявлена АГ. При вивченні характеру харчування осіб з АГ (170 пацієнтів) та у всіх обстежених (501 чоловік) були встановлені однонаправлені порушення в його структурі. В обох групах виявлена очевидна розбалансованість харчування, яка виражалася у надмірному споживанні тваринних жирів, простих вуглеводів та холестерину. Відношення поліненасичених жирів до насичених (ПНЖК/НЖК) також не відповідало рекомендованим величинам (табл. 1).

Порівняльний аналіз структури харчування показав, що хворі з АГ вживали більше жирів (39,6 та 45,2% відповідно), головним чином за рахунок насичених жирів (15,9 та 19,5% відповідно, р<0,01). В обох випадках ці дані в значній мірі перевищують рекомендовані ВООЗ величини (15—30% загального жиру і не більше 10% насичених жирів) [12].

Надлишкове споживання насичених жирів свідчить про споживання жирних тваринних продуктів, що приводило до перевищення рекомендованих величин вживання холестерину (ХС) у осіб з АГ (312,0±22,0 мг). Статистично значимої різниці в раціоні харчового ХС у хворих АГ і всіх обстежених знайти не вдалося, проте в цілому в популяції рівень споживання ХС був нижчий і практично нормальним (302,0±20,0 мг).

Зрушення в структурі харчування в сторону більшого споживання насичених (тваринних) жирів привели до відносного зниження споживання вуглеводів, в основному складного вуглеводу крохмалю (33,1±0,4% у всіх обстежених, 22,9±0,4%, замість рекомендованих 50—70%). Споживання простих вуглеводів (цукрів) різко перевищувало рекомендовані величини і становило 11—12% замість 7—10%, рекомендованих ВООЗ.

Враховуючи величезне значення для виникнення і розвитку АГ жирів, і особливо насичених жирів [13], а також і те, що саме цей показник у нас значно відрізняється від рекомендованих значень, ми вивчили поширеність АГ при різній кількості в раціонах харчування загальних жирів, а також різних за складом жирів: насичених (НЖК) та поліненасичених (ПНЖК) (рис. 1).

Результати виконаних досліджень показали, що розповсюдженість АГ була в 2—3 рази вищою (децільний аналіз) в групах з максимальним вмістом в раціонах загального жиру, НЖК та при мінімальній кількості в харчуванні ПНЖК (рис. 2). У низці досліджень вказується на перспективне застосування ПНЖК сімейства w-3 у профілактиці та лікуванні гіпертонічної хвороби за рахунок збільшення вживання риби та добавок у вигляді лікарських препаратів [2, 5]. Вірогідно, менше споживання хворими АГ ПНЖК класу w-3, w-6, в порівнянні з їх кількістю в фактичному харчуванні всієї популяції, ставить питання корекції не тільки НЖК і загальних ПНЖК, але й незамінних лінолевої, арахідонової (w-6) та ліноленової, докозагексаєнової (w-3) жирних кислот.

На схемі показано, що в залежності від виду ПНЖК (w-3 або w-6) утворюються різні за характером біологічної дії простагландини. Так, із w-6 ПНЖК утворюються простагландини, котрі мають прозапальні властивості, підсилюють набряк тканини, активізують алергічні реакції, підвищують ризик тромбоутворення. Навпаки, ПНЖК w-3 перетворюються в простагландини, котрі володіють протилежною біологічною дією: знижують запальну реакцію, зменшують ризик тромбоутворення.

Таким чином, надлишок жирних кислот сімейства w-6 в дієті безсумнівно приводить до надмірного утворення так званих "поганих" простагландинів, що зумовлює утворення в організмі передумови до розвитку запальних та алергічних реакцій, збільшує ризик виникнення інфаркту міокарда [1, 11].

Головна харчова жирна кислота сімейства w-6 ПНЖК — лінолева, котра в найбільшій кількості міститься в соняшниковій, соєвій та кукурудзяній олії.

В якості ПНЖК сімейства w-3 виступають ліноленова та докозагексаєнова кислоти рослинних і тваринних джерел відповідно. Дуже багато ПНЖК сімейства w-3 в риб'ячому жирі та в рибі, яка мешкає в північних морях: в їх жирі вміст кислот сімейства w-3 досягає 30%.

В раціонах харчування як усієї обстеженої популяції, так і в групі хворих на АГ вміст жирів дуже відрізнявся від ідеальної формули жирового харчування (табл. 1). По-перше, існує значне перевищення допустимої кількості ПНЖК сімейства w-6 по відношенню до ПНЖК сімейства w-3 (w-6/w-3 дорівнює 14,0 в усій популяції та 11,0 в групі хворих АГ замість рекомендованого 4,0). По-друге, кількість олеїнової кислоти майже в 3 рази нижче необхідного рівня.

Проведений аналіз анкет поштового опитування показав, що обстежені використовують для приготування страв виключно тваринні жири — 17,7% респондентів, стільки ж (17,7% ) — тільки рослинні жири і 64,7% — поєднують тваринні і рослинні жири. Серед тваринних жирів в раціонах харчування 47,8% становить свинячий жир і 47,1% — вершкове масло. Ще декілька років тому в анкетах майже все населення вказувало на використання в бутербродах лише вершкового масла, але в останні три роки відмічається тенденція вживання м'яких маргаринів та замінників вершкового масла, що є позитивним у харчуванні регіону. Для випікання 90,4% населення використовує маргарин (вершковий — 40,2% та соняшниковий — 36,1%). Високий відсоток українського населення (66,0%) вказали, що готують страви, використовуючи комбінацію рослинних жирів (олія соняшникова — 87,2%) з тваринними (свинячий жир у 50,7% або вершкове масло у 48,3% випадках). Третина населення (30,7%) в усіх вікових підгрупах використовує для змащування салатів лише олію (97,0% соняшникова), така ж частина заправляє салати тільки сметаною (32,7%) і 36,3% населення періодично комбінують майонез, олію та сметану.

Ми вважаємо, що однією із суттєвих причин збільшення захворюваності і смертності в Україні можуть бути значні порушення балансу жирового харчування. Подібна ситуація в харчуванні характерна також для більшої частини Росії, Молдови, Румунії, Словаччини, Угорщини, Аргентини і інших країн, де головним джерелом жиру в харчуванні є соняшникова олія. Раціональним виходом із положення, яке склалося, є заміна соняшникової олії на оливкову, яка служить головним джерелом жиру в харчуванні населення країн Середземномор'я. Аналіз значних матеріалів щодо захворюваності в регіонах з різним споживанням оливкового масла показав, що його регулярне споживання перешкоджає розвитку атеросклерозу, знижує ризик розвитку ожиріння, діабету, раку [11, 13]. Необхідно також відмітити, що після прийому оливкової олії на довгий час наступає відчуття ситості, що надзвичайно важливо для осіб, схильних до ожиріння. Єдиний недолік оливкової олії при використанні в Україні — це його висока вартість, оскільки ця олія імпортується із середземноморських країн.

Для більш детального вивчення дії жирового компонента їжі на рівень АД ми побудували криву частоти АГ в обстеженій популяції (170 осіб) в залежності від долі енергетичної цінності раціону, яку забезпечує в структурі харчування жир (рис. 3).

Крива частоти АГ мала U-подібну форму. Очевидно, початкове зростання кривої до 32% у осіб з споживанням жирів менше 20% загальної калорійності було зв'язане з тим, що в цій групі були особи з тяжкою АГ, які притримувались дієти. Серед осіб з низьким споживанням жирів (20—29% загальної калорійності) частота АГ становила 22%. Інша картина спостерігалася в групах, які споживали жири у кількості, що перевищувала рекомендовані дієтологами норми (30%). Частота АГ швидко зростала до 50% і навіть до 63% при найбільших рівнях споживання жирів (45% і більше).

Висновки

1. Харчування хворих АГ різко розбалансоване за вмістом основних харчових речовин. Раціони цих хворих містять надлишок жиру, особливо тваринного, холестерину та простих вуглеводів.

2. Хворі на АГ, в порівнянні з особами без АГ, споживають, вірогідно, більше НЖК і менше ПНЖК, особливо сімейства w-3, w-6.

3. Збільшення рівня споживання жирів в популяції сприяє підвищенню частоти виникнення АГ (досягає 63 % при рівнях споживання жиру 40—45% загальної калорійності раціону).

4. При розробці методів дієтологічно-профілактичного консультування хворих на АГ необхідно, крім корекції споживання солі, овочів, фруктів, особливу увагу приділяти кількісному та якісному складу жирів в раціонах.

5. Однотипність порушень у харчуванні неорганізованої популяції та хворих з АГ свідчить про необхідність проведення загальнонаціональних заходів щодо оздоровлення харчування населення України в цілях профілактики та лікування АГ.

Література
1. Александровский Ю.А., Погоровский М.В., Незнамов Г.Г. Неврозы и перекисное окисление липидов. —М., 1991. —C. 56.
2. Бритов А.Н. Оценка сердечно-сосудистого риска у больных с артериальной гипертензией // Кардиоваскулярная терапия и профилактика. —2003. —№2. —С. 9—15.
3. Давиденко Н.В., Смирнова І.П., Горбась І.М. Артеріальна гіпертензія і полі ненасичені жирні кислоти // Журнал практичного лікаря. —2002. —№2. —С. 69—71.
4. Калинина А.М. Влияние длительной многофакторной профилактики ИБС на некоторые показатели здоровья и прогноз жизни // Автореф. дис. … докт. мед. наук. —М., 1993. —38 с.
5. Коваленко В.Н., Корнацький В.М., Манойленко Т.С.Сучасний стан здоров'я народу та напрямки його покращання в Україні // Аналітично-статистичний посібник. —К., 2005. —С. 3.
6. Коваленко В.Н., Давиденко Н.В., Корнацький В.М. Харчування та хвороби системи кровообігу: профілактика і лікування: Посібник для медичних працівників. —К., 2004. —69 с.
7. Коваленко В.Н., Лутай М.І., Свіщенко Є.П. Рекомендації українського товариства кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії , —2001. —54 с.
8. Свіщенко Є.П., Багрій А.Е., Єна Л.М. Рекомендації української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. К., 2004. —83 с.
9. Bao D., Mori T., Burke V. et al. Effects of dietary fish and weight reduction on ambulatory blood pressure in overweight hypertensives // Hypertension. —1998. —Vol. 32. —P. 710—717.
10. Beard T.C., Bizzard L., O'Brien D.J. Association between blood pressure and dietary factors in the dietary and nutritional survey of British adults // Arch. Intern. Med. —1997. —Vol. 157. —P. 234—238.
11. Jacotot B. Inturkt nutritionale de la consommation de lyhuile dyolive // OCL: Oleagineux, corps gras, lipids. —1997. —Vol. 4. —P. 373—374.
12. James W. Здоровое питание. Региональные публикации ВОЗ, Евросерия, №797. Женева, 1993. —41 с.
13. Madigan C., Ryan M., Owens D. Dietary unsaturated fatty acids in type 2 diabetes. Higher levels of postprandial lipoproteine on linoleic acid-rich sunflower oil diet compared with an oleic acid-rich olive оil diet // Diabetes care. —2000. —Vol. 23. —№10. —P. 1472—1477.
14. The sixth Report of the Joint national Committee on Prevention, Direction, Evaluation and treatment of high blood pressure // Arch. Intern. Med. —1997. —Vol. 157. —P. 2413—2446.
15. WHO Expert Committee. Hypertension Control. WHO Technical Report Series № 862. Geneva: World Health Organization. —1996. —56 с.