ФАКТИЧНЕ ХАРЧУВАННЯ СПОРТСМЕНІВ ЯК ОСНОВА РОЗРОБКИ АДЕКВАТНОГО ХАРЧУВАННЯ

Карповець П.М., Григор'єва Л.І.

Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя, м. Київ

SUMMARY. Supervision carried out in group of the sportsmen in the age of 20—21 years.
The purpose of work — to study an actual feed of the sportsmen for development is scientific of the reasonable recommendations for catering services of the sportsmen directed on increase to physical serviceability, on satisfaction of power inquiries body. The methods are used: hygienic, biochemical, mathematical.
An actual feed of the sportsmen polling method with data processing on the computer is investigated. All sportsmen prepared for participation in the international tournaments. An actual feed of the sportsmen did not meet the requirements a rational feed on a mode of reception of food, on consumption of the basic food substances, on a parity in reception of fibers, fats and carbohydrates, the consumption of superfluous dozes of synthetic vitamin preparations and fibers was observed, that resulted in significant loss them with wetting.
The developed recommendations for rationalization of a feed, have permitted to approach an actual feed of the sportsmen to recommended, to reduce losses of fibers and vitamins with wetting.
Degree of introduction — recommendation for a feed for the members of a modular team. Efficiency — improvement of parameters of a condition of health of the sportsmen. Area of application — modular teams of Ukraine on high-speed — power kinds of sports, sports schools of a Olympic reserve.

Спорт відіграє важливу роль у формуванні здорової, сильної, вольової людини, яка володіє високою працездатністю, активним і творчим довголіттям. Сучасний спорт зі значними фізичними і нервово-психічними навантаженнями, пред'являє до організму спортсменів підвищені вимоги, викликає різку активацію метаболічних процесів у органах і системах організму (м'язова, серцево-судинна, видільна й ін.), що інколи знаходяться на грані функціональних можливостей. Виникнення ж симптомів перетренування часто веде до розвитку різних захворювань. Попередити це можна за умови правильної організації режиму тренувань, відпочинку та раціонального адекватного харчування.

Нині відсутні чіткі наукові розробки диференційованих норм харчування спортсменів з урахуванням їх віку, статі, енерговитрат і виду спорту. У питаннях забезпечення адекватним харчуванням перспективною є також корекція раціонів з використанням продуктів підвищеної біологічної цінності, що дає змогу вводити в організм спортсменів харчові речовини з урахуванням специфіки окремих видів спорту [1, 2] .

У зв'язку з викладеним була поставлена мета — розробити науково обґрунтовані гігієнічні рекомендації з організації харчування спортсменів, спрямовані на підвищення фізичної працездатності та задоволення енергетичних запитів організму.

Для чого необхідно:
- вивчити фактичне харчування спортсменів;
- проаналізувати показники, що характеризують стан білкового, вітамінного і мінерального обмінів;
- установити закономірності між рівнями енерговитрат і енергоспоживання у спортсменів;
- розробити і дати оцінку новим спеціалізованим продуктам харчування.

Усе це має поліпшити якість харчування спортсменів залежно від маси тіла й енерговитрат, визначити і розширити структуру продуктового набору за рахунок нових спеціалізованих продуктів харчування, сприяти підвищенню адаптаційних можливостей організму спортсменів.

В умовах сучасного спорту високий ступінь фізичного і нервово-психічного навантажень, що виникають під час тренувань і змагань, супроводжується істотною перебудовою метаболічних процесів, який обумовлює підвищену потребу організму спортсменів в енергії й окремих харчових речовинах. Тому важлива роль у забезпеченні високого рівня функціональної активності організму і прискорення процесів адаптації до напруженої м'язової діяльності належить правильно організованому харчуванню. Велике значення має також вибір режиму харчування, адекватного витратам енергії організму [3, 4].

Формування раціону харчування спортсменів повинно базуватися на теорії збалансованого харчування здорової людини, з урахуванням специфіки спорту, розробленої Покровським А.А. З положень теорії виходять багато дослідників, вносячи свої зміни в харчування спортсменів з урахуванням конкретного обсягу, характеру й інтенсивності фізичних і нервово-психічних навантажень.

Але існує й інша точка зору. Так, болгарські вчені вважають, що ефективність харчування спортсменів зростає при встановленні відносного фізіологічного енергетичного дефіциту, рівного 5—15% фактичних енерговитрат організму. Вони стверджують, що це біологічно стимулює постійну підтримку обмінних процесів на високому рівні, і що, у свою чергу, удосконалює адаптаційні й обмінні процеси та підвищує засвоюваність їжі [5].

Поширена також думка про білково-вуглеводну орієнтацію харчового раціону спортсменів. Відповідно до існуючих рекомендацій, у період інтенсивних тренувань вміст білка в раціонах спортсменів, що спеціалізуються у видах спорту на витривалість, повинен відповідати 15%; у швидкісно-силових видах спорту — 17—18%; у силових видах спорту — 18—20% від загальної енергоцінності раціону [6].

Істотних змін в умовах тренувальних і змагальних навантажень набуває обмін вітамінів. Цілком обґрунтовано, що дотримання раціональних співвідношень у спектрі вітамінів, а також збалансованості між кількостями основних харчових речовин і вітамінів, складають один з основних принципів побудови харчування спортсменів [7, 8, 9].

При фізичних і нервово-емоційних навантаженнях потреба у вітамінах, у силу особливостей їхньої біологічної дії, у значній мірі зростає. Багато водорозчинних вітамінів, що належать до групи В, беруть участь у побудові ряду ферментів, входячи до складу коферментних груп. Вплив на організм екстремальних навантажень супроводжується збільшенням використання ряду вітамінів та їхніх похідних у біосинтезі значного числа ферментів, зокрема тих, що беруть участь в утилізації енергії при м'язовій діяльності. Особливе значення набуває адаптаційний синтез цих ферментів при тренувальних режимах максимальної і субмаксимальної потужностей, що супроводжуються збільшенням м'язової маси і розвитку сили, потребуючих пріоритету білкового харчування [10].

При вивченні впливу на обмін вітамінів багаторазових систематичних фізичних навантажень була виявлена залежність уринарної екскреції вітамінів від обсягу й інтенсивності фізичного навантаження [9]. Спостереження, проведені на 86 спортсменах, під час яких оцінювали обмін 8 вітамінів (В₁, В₂, В₆, С, А, Е, В₁₂, фолацин) за їхнім вмістом у сироватці крові до і після 7—8 місячного періоду тренувань, показали, що комплексна вітамінізація протягом цього часу поліпшувала статус вітамінів В₁, В₂, В₆ і фолацина [10]. Іншим фактором, що визначає підвищену потребу у вітамінах А та Е при напруженій м'язовій діяльності, є їхня роль у підтримці структурної і функціональної цілісності клітинних і субклітинних мембран, що має немаловажне значення в умовах надлишкового нагромадження в організмі продуктів обміну. У зв'язку з цим, при тривалих і напружених фізичних навантаженнях, зв'язаних з тренуванням витривалості, для запобігання гемолізу еритроцитів і попередження, так званої, "спортивної анемії" організм спортсмена потребує підвищену кількість вітамінів антиоксидантної дії [9].

У генезі порушень обміну вітамінів у спортсменів при великих і напружених фізичних навантаженнях, значна роль належить не компенсуючому потреби організму вмісту вітамінів у добовому раціоні харчування, а розбалансованість хімічного складу раціонів, порушення оптимальних співвідношень між окремими вітамінами й іншими нутрієнтами [11, 12].

Мікроелементи, як і вітаміни, відносяться до числа тих біологічно активних речовин, дефіцит яких в організмі може супроводжуватися порушенням функцій багатьох фізіологічних систем. Відомо і те, що деякі вітаміни впливають на обмін мікроелементів в організмі.

У результаті досліджень багатьох показників харчової цінності раціонів було виявлено, що зниження надходження вітамінів А, В₁, В₂, В₃, В₆, С, РР та ін. вірогідно корелювало зі зменшенням вмісту в раціоні кальцію, магнію, фосфору, марганцю, заліза, цинку і кобальту [13, 14]. Цілком можливо, що саме присутністю біоелементів пояснюється відомий факт, що природні вітаміноносії дають кращий лікувальний ефект, ніж їхні синтетичні препарати, які не містять мікроелементів, чи включають домішки іншої хімічної природи. Вважають, що відсутність заліза як кофактора ферментів може відігравати важливу роль у процесах стомлення [12, 15]. Дефіцит аскорбінової кислоти, у свою чергу, погіршує абсорбцію заліза [16].

Особливе місце серед продуктів підвищеної харчової цінності займають вітамінно-мінеральні комплекси. Більшість комплексів можна віднести до фармакологічних препаратів, оскільки до їхнього складу входять синтетичні вітаміни і мінеральні речовини.

Однак, вітамінно-мінеральні комплекси, у першу чергу, служать для корекції харчового раціону, заповнення дефіциту і збагачення організму спортсменів вітамінами, макро- і мікроелементами, необхідними для створення оптимальних умов мобілізації й утилізації енергетичного субстрату для заповнення втрат солей. Разом з тим переконливо показано, що надвеликі дози вітамінів, особливо аскорбінової кислоти і токоферолу, не впливають на працездатність спортсменів [17].

Увагу дослідників останнім часом привертають природні апіпродукти, зокрема пилок рослин, що містить натуральні вітаміни, мінеральні елементи, амінокислоти і білки, цукор. Ефект застосування пилку встановлений як зарубіжними, так і вітчизняними дослідниками. Показано також, що споживання продуктів на основі коренів женьшеню, елеутерококу, пилку має надзвичайно різнобічний вплив на стан тренованості [16].

Необхідний ретельний контроль за рівнем забезпеченості організму спортсмена окремими вітамінами, макро- і мікроелементами. Фахівці з харчування мають прямі докази негативних наслідків як нестачі, так і надлишку в організмі вітамінів і солей.

Хром є незамінним мікроелементом, особливо в харчуванні спортсменів. Біологічна роль його полягає у тому, що він входить до складу фактора толерантності глюкози, що підсилює дію інсуліну. У спортсменів в умовах інтенсивного фізичного навантаження, посиленого вуглеводно-енергетичного обміну і підвищеної екскреції хрому із сечею, може виникнути потреба організму в додатковому постачанні цього мікроелемента. Відомо, що прийом добавки хрому спричиняє у спортсменів (особливо зайнятих силовими видами спорту) значний анаболічний ефект, який можна порівняти з дією анаболічних стероїдів [18].

При тренуваннях на витривалість у спортсменів, як правило, відзначають збільшення окисного потенціалу м'язових волокон (зазвичай відомого як активність циклу трикарбонових кислот і компонентів електрон-транспортного ланцюга мітохондрій, чи об'ємна щільність мітохондрій), збільшення капіляризації і розмірів м'язових волокон, а також падіння активності ряду окисних ферментів після тренувань, це трапляється у кваліфікованих лижників-гонщиків у підготовчий період річного тренувального циклу [19]. У той же час відомо, що карнітин відіграє одну з ключових ролей в енергетичному обміні, будучи кофактором переносу жирних кислот у мітохондрії. Хоча він може синтезуватися в організмі з незамінних амінокислот (метіонін, лізин), при високих фізичних навантаженнях підвищена потреба в ньому мусить частково задовольнятися за рахунок надходження з їжею. Крім впливу на швидкість окислення жирних кислот, екзогенний карнітин може впливати на енергетичний обмін, опосередковано підвищуючи рівень вільного коензиму А в клітинах [20].

Харчування і збалансованість продуктів за складом відіграють важливу роль у підсиленні результатів тренувань спортсменів. Сприятливий вплив їжі на їхній організм має виражатися не тільки у відшкодуванні витрат енергії і поживних речовин, але й в індукуючому впливі компонентів їжі на активацію метаболічних процесів, необхідних для виконання специфічних спортивних навантажень, таких як збільшення м'язової маси, сили і витривалості [21].

Разом з тим, аналіз змін, що відображають вітамінний і мінеральний статус організму спортсменів в умовах великих і напружених фізичних навантажень, не може вважатися досить повним без обліку фактичного харчування. Фахівці в області спортивної нутріціології відзначають, що фактичне харчування спортсменів на тренувальних зборах, як правило, не відповідає вимогам раціонального харчування. При побудові добових раціонів допускаються порушення співвідношень між білковим, вуглеводним і ліпідним компонентами раціонів.

Перспективним є розробка і впровадження нових продуктів підвищеної біологічної цінності, що позитивно впливають на обмін речовин в організмі. Тим часом, обмежений асортимент продуктів, вироблених для спортсменів, робить їх малодоступними для широкого застосування у практику спорту.

Останнім часом застосовують продукти, що містять суміші амінокислот, мінеральні речовини, вітаміни у кількостях, що відповідають амінокислотному складу яєць чи жіночого молока [22].

Кожному новому продукту для спортсменів нами дається гігієнічна оцінка (продукти виробництва провідних фірм Америки та Європи), розробляються і впроваджуються вітчизняні аналоги, тому що створені на території колишнього СРСР високовуглеводні суміші і рослинні полікомпонентні суміші не знайшли широкого застосування в харчуванні спортсменів [23, 24].

Нами досліджені нові види харчових продуктів, одержаних методом екструзії. Сировиною для них служать рисова, пшенична, манна крупи, горох з додаванням сухого молока, крохмалю, цукру, какао, яблучного порошку, кураги, грибів, сушеного м'яса, меду і медопродуктів тощо [25].

Застосування екструдованих продуктів є простим і безпечним способом надходження в організм великої кількості енергетично цінних харчових речовин, що сприяє нормалізації обмінних процесів, підвищенню фізичної витривалості і загальної фізичної працездатності спортсменів.

Фактичне харчування спортсменів вивчали анкетно-опитувальним методом і складанням індивідуальних карт для кожного спортсмена з наступною обробкою на ЕОМ за розробленою нами оригінальною програмою (38 показників фактичного споживання основних харчових речовин і енергії). Програма дає можливість розробити матеріал по індивідуальній корекції харчування спортсменів, у тому числі з включенням нових спеціалізованих продуктів підвищеної біологічної цінності. Спостереження проводилися в групі спортсменів віком 20—21 рік. Вивчалось фактичне харчування спортсменів у підготовчий період протягом 7 днів (за меню-розкладками), а також індивідуальне харчування спортсменів.

Результати досліджень показали, що організація триразового харчування (сніданок, обід, вечеря) спортсменів не відповідає сучасним вимогам. Харчування спортсменів має бути чотири- чи п'ятиразовим залежно від кратності тренувань.

Зразкова схема розподілу добової енергоцінності харчування при дворазових тренуваннях може бути наступною: 1 сніданок — 25%, II сніданок — 10%, обід — 35%, підвечірок — 5—10%, вечеря — 20—25% від добової енергетичної цінності раціонів харчування. Перший сніданок повинен бути за 1—1,5 години до початку тренування, обід — за 2—2,5 години. Після тренування, для заспокоєння і створення умов для нормальної діяльності органів травлення, прийом їжі рекомендується через 20—30 хвилин .

Результати вивчення фактичного харчування представлені в табл. 1.

У зв'язку з тим, що у вивченому нами виді спорту суворо лімітована маса тіла спортсмена в кожній ваговій категорії, фактичне споживання основних харчових речовин і енергії прийнято порівнювати в перерахуванні на кілограм маси тіла.

Результати свідчать про те, що фактичне харчування спортсменів характеризується, у більшості випадків, достатнім споживанням білків на кілограм маси тіла. При рекомендованому споживанні 2,5—2,9 г/кг маси тіла для спортсменів [26], фактичне споживання білків коливалося від 2,0 до 3,4 г/кг маси тіла. Білків тваринного походження споживалося 48,0—56,7% від загальної кількості, хоч були випадки коливання цього показника у групі 26,6% і 90,5%, що свідчить про індивідуальні звички в харчуванні.

Надлишковим було споживання жирів, за винятком одного спортсмена. У середньому вони одержували жирів по 2,2—3,4 г/кг маси тіла. Жирів тваринного походження споживалося 90,8—83,0%, що значно перевищує рекомендовані величини (норма до 75%).

Відносно низьким вмістом вуглеводів у раціоні характеризувалося харчування більшості спортсменів. При нормі 10,0—11,8 г/кг маси тіла вуглеводів — важливого джерела енергії — надходило 3,4—9,0 г/кг маси. Тільки в двох спортсменів споживання вуглеводів становило 10,8—11,0 г/кг маси тіла. Збалансованого, адекватного навантаженням споживання основних харчових речовин не відзначено в жодного спортсмена. Співвідношення між основними харчовими речовинами також було вкрай різноманітним: від 1:0,8:4,5 до 1:1,2:4,1. Були спортсмени, що споживали білки та жири в однаковій кількості, що неприпустимо.

З таблиці 2 видно, що спортсмени споживали білків 144,0—323,1 г/добу, жирів — 132,0—319,5 г/добу і вуглеводів 283,6—1018,7 г/добу. Енергоцінність раціонів харчування також коливалася у дуже великих межах — від 3816,7 ккал до 8242,2 ккал.

Ще Яковлєв М.М., вивчивши стан харчування збірних команд у період підготовки до Олімпійських ігор в 70-х роках ХХ ст., установив, що при тривалих навантаженнях раціони харчування у дорослих спортсменів енергоємністю в 6000—7000 ккал (або 25,104—29,288 мДж) спричиняють надмірне навантаження на органи травлення [27]. Встановлено, що для дорослої людини фізіологічною нормою може бути 5000 ккал (від 48 до 72 ккал/кг маси тіла на добу). Раціони понад 5000 ккал (20,920 мДж) дорослими спортсменами погано засвоюються. Імовірно, це зв'язано з тим, що величина основного обміну при високій тренованості і майстерності, навіть при великому обсязі й інтенсивності фізичних навантажень, знижена, витрата енергії відбувається економніше. Збільшення обсягу й інтенсивності фізичних навантажень, поряд з підвищенням рівня тренованості й майстерності, не дає достатні підстави для значного підйому енергоємності харчування за рахунок ощадливої утилізації енергії [27, 28].

Білки забезпечували 12,8—22,1% (при нормі — 15%), жири — 23,9—48,2 (при нормі 35%), вуглеводи — 29,7—62,3% (при нормі 50%) добової енергоцінності раціонів харчування (табл. 2).

Фактичні раціони харчування містять недостатню кількість деяких вітамінів (табл. 3). З їжею спортсмени одержували 1,3—4,9 мг вітаміну А (ретиноловий еквівалент) (при рекомендованій величині 2,8—3,6 мг); 1,0—3,3 мкг вітаміну d; 12,9—57,4 мг вітаміну Е (норма — 20—35 мг); 95,7—237,4 мг аскорбінової кислоти (норма — 175—210 мг); 3,8—7,2 мг вітаміну В₆ (норма 7—10 мг); 7,3—19,7 мкг вітаміну В₁₂ (норма 4—9 мкг); 24,7—48,6 мг вітаміну РР (норма 25—45 мг); 1,4—4,3 мг вітаміну В₂ (норма — 4,0—5,5 мг); 1,4—3,6 мг вітаміну В₁ (норма 2,5—4,0 мг) і 345,1—643,0 мкг вітаміну В₉ (норма 450—600 мкг).

І хоча спортсмени з їжею одержували цілком достатню кількість вітамінів, порівняно з нормою, усі вони додатково отримували велику кількість синтетичних полівітамінних комплексів. Крім того, часом прийом вітамінів носив неконтрольований характер, не враховувалося адекватне пропорційне надходження окремих вітамінів, що приводило до значного виведення вітамінів із сечею [29, 30].

Необхідно більш ретельно підходити до використання фармакологічних препаратів недопінгового ряду, тому що надлишок їх створює додаткове навантаження на печінку і нирки. Надлишкове споживання спортсменами окремих вітамінів, що має розповсюдження в спортивній практиці, призводить до відносного вітамінного дисбалансу з наступним зниженням загальної і спеціальної працездатності. В умовах великої фізичної напруги надлишкове надходження вітамінів створює додаткове навантаження на організм спортсмена, зв'язане з необхідністю катаболізму і виведенням вітамінів і їх метаболітів з організму.

Відомо, що після припинення прийому високих доз аскорбінової кислоти (до 3 г/добу при екскреції до 2,4 г/добу) вміст її в крові в 2 рази нижчий, ніж у спортсменів, що не приймали високих доз аскорбінової кислоти. Очевидно, застосування вітамінів у кількостях, що перевищують фактичну потребу, призводить до посилення катаболізму цих вітамінів внаслідок субстратної індукції синтезу відповідних ферментів, каталізуючих руйнування й інактивацію вітамінів. Тому ряд дослідників відзначають можливість розвитку гіпо- вітамінозних станів після припинення прийому мегадоз вітамінів [31, 32].

Так, при прийомі спортсменами аскорбінової кислоти по 1 г протягом 6 днів виявлена її негативна дія на функціональний стан симпато-адреналової системи і фізичну працездатність. У всіх спортсменів спостерігалася різка зміна характеру реакції симпато-адреналової системи у відповідь на дію тренувального навантаження: концентрація адреналіну і норадреналіну в плазмі крові і екскреція їх із сечею не змінилася, а уринарна екскреція ДОФА і дофаміну різко знизилася, що свідчить про зниження резервних можливостей симпато-адреналової системи. На 4—5 день після початку прийому аскорбінової кислоти у всіх спортсменів наставало погіршення самопочуття, зниження працездатності, з'явилася розкоординація рухів при виконанні тренувальних вправ, зникло бажання тренуватися [31]. Ці результати узгоджуються з даними інших авторів, що спостерігали зниження працездатності, блокування нервово-м'язової трансмісії, порушення рівноваги між транспортом і утилізацією кисню під впливом мегадоз аскорбінової кислоти [9].

Таким чином, при додатковому призначенні спортсменам вітамінних препаратів необхідний диференційований підхід до їхнього дозування з урахуванням вітамінної цінності добового раціону харчування і забезпеченості спортсменів вітамінами, а також вмісту окремих вітамінів у препараті.

У таблиці 4 представлене виведення деяких вітамінів з вранішньою сечею натще.

Як видно з таблиці 4, виведення вітамінів із сечею в спортсменів значно перевищувало нормальні величини виведення, коливалося в широких межах і залежало, в основному, від кількостей спожитих полівітамінних препаратів.

Для раціоналізації харчування спорстменів було запропоновано новий спеціалізований продукт підвищеної біологічної цінності. Усі спортсмени споживали продукт по 2 г на кг маси тіла спортсмена протягом 14 днів у заключній фазі підготовчого періоду. З урахуванням проведеної корекції харчування в умовах зборів і щоденним споживанням продукту фактичне харчування характеризувалося наступними величинами (табл. 5).

Фактичне споживання білків у спортсменів зменшилося і більш наблизилось до величин, що рекомендуються, коливання були в межах 1,4—3,4 г/кг.

Чотири спортсмени цілком заповнювали потребу в білках за рахунок їжі. Білки тваринного походження споживалися у достатній кількості, загальні коливання цього показника в групі трохи вирівнялися і становили 54—78% усіх білків.

Надлишковим залишилося споживання жирів (у 1,5 рази більше норми), при деякому поліпшенні споживання рослинних жирів (олії). У більшості спортсменів не змінилося споживання вуглеводів. Тільки у трьох спортсменів споживання вуглеводів було близьким до норми — 10—11 г/кг маси тіла. Динаміка зміни співвідношення основних харчових речовин мала тенденцію до поліпшення. Наприкінці спостереження вже не відзначалося таких випадків, коли білки, жири і вуглеводи споживалися в однаковій кількості.

Сумарне добове споживання основних харчових речовин і енергії представлено в таблиці 6. З таблиці видно, що білків спортсмени споживали 116,2—319,6 г/добу, жирів — 126,0—300,8 г/добу, вуглеводів — 365,2—987,0 г/добу і енергії 3618,0—7933,6 ккал/добу. Отже, у групі спостерігався один спортсмен, що продовжував споживати енергію у надмірних кількостях, тобто більше 6500 ккал (27,196 мДж).

За рахунок білків заповнювалося 12,7—18,5%, жирів — 26,2—47,1%, вуглеводів — 41,5—61,0% добової енергоцінності раціонів харчування, що значно ближче до формули збалансованого харчування, ніж до початку наших спостережень.

Надходження з фактичним харчуванням вітамінів після проведення корекції харчування представлено в таблиці 7. З їжею спортсмени одержували 1,5—4,3 мг вітаміну А (ретиноловий еквівалент) (рекомендовано 2,8—3,6 мг); 1,0—3,9 мкг вітаміну d; 19,0—53,0 мг вітаміну Е (норма 20—35 мг); 97,0—274,0 мг аскорбінової кислоти (норма — 175—210 мг); 3,8—7,5 мг вітаміну В₆ (норма 7—10 мг); 7,9—14,0 мкг вітаміну В₁₂ (норма 4—9 мкг); 25,5—46,0 мг вітаміну РР (норма 25—45 мг); 1,8—4,5 мг вітаміну В₂ (норма 4—5,5 мг); 1,9—3,9 мг вітаміну В₁ (норма 2,5—4 мг) і 340,0—640,0 мкг вітаміну В₉ (норма 450—600 мкг).

Таким чином, стан вітамінного обміну в спортсменів за період спостережень значно покращився. Однак, усі спортсмени продовжували додатково одержувати у великих кількостях синтетичні полівітамінні комплекси, у яких рідко враховується адекватне пропорційне співвідношення окремих вітамінів.

У таблиці 8 представлене виведення деяких вітамінів із сечею в спортсменів після вживання нового спеціалізованого продукту. Як і на початку досліджень, відзначаються широкі коливання виведення із сечею вітамінів. У спортсменів при повторному дослідженні відзначене деяке зниження виведення вітамінів із сечею.

Для характеристики впливу нового продукту на мінеральний обмін вивчений вміст електролітів калію, натрію і хлоридів, а також глюкуронової кислоти до і після вживання нового спеціалізованого продукту харчування (табл. 9).

У всіх спортсменів вміст глюкуронової кислоти в добовій сечі знаходився в межах фізіологічних величин коливань, що свідчить про досить високу детоксичну функцію печінки, тобто наявної глюкуронової кислоти було досить для перетворення непрямого білірубіна на прямий білірубін, і, отже, він не застоюється в крові [33]. Вміст електролітів калію і натрію в добовій сечі до і після застосування нового продукту знаходився в межах нормальних величин коливання.

Трохи підвищений рівень хлоридів порівняно з нормою, може бути пов'язаний з їх посиленим виведенням. Споживання нового продукту харчування не вплинуло істотно на зміну глюкуронової кислоти, натрію, калію і хлоридів у сечі.

Висновки

1. Фактичне харчування спортсменів не відповідає вимогам раціонального харчування спортсменів.

2. Безконтрольне вживання полівітамінних синтетичних комплексів з незбалансованим набором вітамінів приводить до підвищеного виведення вітамінів із сечею, що може створювати додаткове навантаження на печінку і нирки. Надлишкове споживання спортсменами синтетичних вітамінів, що має поширення в спортивній практиці, призводить до відносного вітамінного дисбалансу з наступним зниженням їх загальної і спеціальної працездатності.

3. Реалізація рекомендацій по раціоналізації харчування спортсменів із застосуванням нового продукту харчування дала змогу наблизити фактичне харчування до формули збалансованого харчування, а також поліпшити вітамінний обмін.

Література
1. Lineback D.R. Nutrition and athletes // J. Chem. Educ. —1984. —61, №6. —P. 536-539.
2. Buskirk E.R. Some nutritional considerations in the conditioning old athletes // Ann. Rev. Nutr. Palo Alto, Californ. —1981. —V. 1. —P. 319—350.
3. Калинский М.И., Пшендин А.И. Рациональное питание спортсменов. —К.: Здоров'я, 1985. —128 с.
4. Питание юных спортсменов / Под ред. Л.А.Мостовой —К.: Здоров'я, 1989. —112 с.
5. Мусабеков С.М. Питание и адаптация организма спортсменов // Пищ. пром. —1991. —№2. —C. 42—43.
6. Проблемы дифференцированного питания спортсменов / К.А.Коровников, Н.Г.Богданов, Н.И.Яловая и др. // Теоретические и клинические аспекты науки о питании. —М., 1986. —C. 315—326.
7. Рогозкин В.А., Шишина Н.Н. Питание юных спортсменов // Детская спортивная медицина. —М.: Медицина, 1991. —C. 395—407.
8. Подорожный П.Г., Кононенко А.И. Обеспеченность витаминами В1, РР и С боксеров и потребность в них в подготовительном и соревновательном периодах // Вопросы питания. —1979. —№4. —C. 27—29.
9. Витамины в питании высококвалифицированных спортсменов / К.А.Коровников, К.А.Ларичева, Н.И.Яловая и др. // Теоретические и клинические аспекты науки о питании: Сб. науч. тр. Ин-та питания АМН СССР. —М., 1983. —Т.4. —C. 193—206.
10. Saboficanes R., Stavlenjenic A., Buzina R. Effects of vitamin supplementation on physical performance in young adolescents // New Era ! Global and Harmone Neutr.: Proc. 14-th Int. Congr. Nutr. Scoul. Aug. 20—25, 1989. —V.2, Woskshop, —Scoul., 1989. —P. 41—42.
11. Насолодин В.В., Гладких И.П. Дворкин В.А. Влияние приема витаминов на обмен железа, меди и марганца в организме спортсменов // Гигиена и санитария. —1993. —№6. —C. 31—33.
12. Worthington R.B. Nutrition and athletik performance // Nutr. Int. —1986. —2, №1. —P. 1—11.
13. The effect of 7 to 8 months of mineral /vitamin) supplementation on athletic performance /R.D.Telford, E.A.Catchpole, V.Deakin et al. // Int. J. Sport. Nutr. —1992. —2. —№2. —P. 135—153.
14. Vitamin and mineral status of trained athletes including the effects of supplementation /L.Weight, T.Noakes, D.Zafodarios et al.// Amer. J.Clin.Nutr. —1988. —47, №2. —P. 186—191.
15. Iron deficiency: improtect exercise performance within 15 hours of iron treatment in rats / Willis W.Z., Johil K., Brooks J. a. et al. // j. Nutr. —1990. —120, №8. —P. 909—916.
16. Bruce A., Ekblom B., Nilsson J. The effect of vitamin and mineral supplements and health foods on physical endurance and performance / Proc. Nutr. Soc. —1985. —44, №2. —P. 283—295.
17. Богданов Н.Г., Гвоздова Я.Г., Смирнова А.Н. Основы рационального питания спортсменов. —Ленинград, 1979. —215 c.
18. Efficacy of chromium supplementation in athletes : emphasis on anabolism // R.C. Lefari, R.A. Anderson, R.E. Keith et al. //Int J. Sport. Nutr. —1992. —2, №2. —P. 111—112.
19. Влияние тренировки на структурно-метаболические показатели скелетных мыщц спортсменов / Т.Л.Немировская, Б.С.Шенкман, А.Н.Некрасов и др. // Биохимия. —1993. —5, №3. —C. 471—479.
20. Clarckson P.M. Nutritional ergogenic aids: carnitine // Int. J. Sport. Nutr. —1992. —2, №2. —P. 185—190.
21. Блохина Н.И., Кузнецова Л.И. Ценность рационов спецнаначения //Техника и технология. ВНИИПИ и СПТ, 1989. —№81. —C. 54.
22. Заявка 2223925, МКИ А 23 1 1/29 , А 23 1 1/305. Dietary supplements / StiffI.E./ Великобритания 09.09.88. —Опубл.25.04.90.
23. Зинченко Т.А. Возможности повышения функциональных резервов адаптации спортсменов растительными поликомпонентными смесями // Современное состояние и актуальные проблемы физиологии спорта: Межвуз. сб. науч. тр. / Гос. ин-т физкультуры им. П.Ф.Лесгафта —Ленинград, 1989. —С. 123—130.
24. Медико-биологическое обоснование создания высокоуглеводных смесей для питания спортсменов высокой квалификации / К.А.Коровников, Н.И.Яловая, В.С.Баева и др. //Вопросы питания. —1991. —№5. —C. 41—44.
25. Технологические параметры экструдирования /И.В.Велаковская, В.А.Воскобойников, Т.С.Захаренко и др. // Пищ. пром. 1989. —№6. —С. 42—44.
26. Protein measurement with the Folin phenolreagent / O.H.Lowry, N.J.Rosenbrough, A.L.Fatt et al. // J.Biol.Chen. —1951. —193. —P. 265—275.
27. Яковлев Н.Н. О нормах калорийности питания спортсменов //Теория и практика физической культуры. —1974. —№8. —С. 70—73.
28. Покровский А.А. Некоторые принципы построения рационального питания спортсменов / Питание и спорт: Сб. научн.тр. —Ленинград, 1976. —С. 4—12.
29. Методы оценки обеспеченности населения витаминами: Сб. научн. тр. Ин-та питання АМН СССР. —М., 1987. —Т. 8. —217 с.
30. Аксамитная И.А., Татарский В.В. О карбазоловом методе количественного определения глюкуроновй кислоты в моче // Лабораторное дело. —1961. —№6. —С. 21—24.
31. Дубровский Б.И. Реабилитация в спорте. —М.: Физкультура и спорт. —1991. —206 с.
32. Беляев В.С. Характеристика процессов адаптации симпато-адреналовой системы к экстремальным физическим нагрузкам в условиях применения специализированных продуктов питания: Автореф. ... канд. дис. М., 1980. —21 с.
33. Casoni I. Changes in magnesium concentrations in endurance athletes // Int. J. Sports Med. —1990. —№11. —P. 234—237.